"Веста" не знає пощади

— Ці рахунки не ідентичні, — заперечила жінка. — Перший — то особистий рахунок Рема, другий належить двом особам, тобто свого роду спілці Рема та його дружини.

— І підписи розпорядників цих вкладів оформлені по-різному, — додав начальник. — В першому випадку операції можуть бути проведені на підставі чеків з підписом самого Рема, а в другому потрібні підписи обох вкладників.

Хвилинку подумавши, Недєльський сказав, що хотів би побачити зразки підписів осіб, які могли розпоряджатися вкладами.

Жінка очікувально глянула на начальника.

— Звичайно. Це працівник міліції, — відповів начальник на її німе запитання. — Знайдіть зразки обох підписів і принесіть сюди.

— Сподіваюсь, це не дуже довго? — занепокоївся Недєльський, спостерігаючи, як жінка, не поспішаючи, збирає папери, складає їх у папку і зав’язує чорною стрічкою.

— Ні, ні, — заспокоїла вона сержанта: — Карточка Августа Рема лежить не в картотеці — я вийняла її, бо вчора провадили операцію з цим рахунком; а другу карточку знайду і принесу хвилин через десять…

Недєльський подякував, ввічливо кивнувши головою, і вже хотів повернутись до розмови з начальником, коли зміст сказаного речення дійшов до його свідомості.

— Пробачте! — схопився він так рвучко, що начальник аж відступив. — Пробачте, ви згадали про якусь операцію з рахунком Рема, проведену вчора?!

Здивована жінка зупинилася на порозі.

— Так, ми виплачували з цього рахунку. Сума була велика, близько трьохсот тисяч злотих, тому я й запам’ятала…

— Але ж прокурор ще в першій фазі слідства заборонив виплачувати гроші з рахунку Рема! — занепокоївся Недєльський, і його хвилювання передалося обом службовцям. — Адже власника цього рахунку вбито!

— Боже мій, що ж тепер буде?! — остовпіла жінка.

— Насамперед принесіть, будь ласка, зразки підписів і документацію обох рахунків, — сказав спокійно начальник, але дрібне тремтіння рук, складених на зеленому папері письмового стола, свідчило про те, що й він хвилюється. Нічого собі — виплатити триста тисяч із забороненого рахунку! Хтось відповідатиме за це.

Проте Недєльського чекала ще більша несподіванка. Коли перелякана жінка принесла нарешті всю документацію, виявилося, що на карточці зразків, де стояло: “Август Рем”, підпису Рема не було.

Август Рем розписувався чіткими, немовби готичними літерами. Саме такий почерк сержант Недєльський побачив рядом з іншим підписом на карточці рахунку Августа і Вільгельміни Рем.

Виявилося також, що справді вчора з рахунку Августа Рема виплачено триста три тисячі злотих, причому підпис на чеку був дуже схожий на підпис вкладника. Але ж він не міг бути підписом Рема! Хто підписав чек — того не знав ні начальник відділу, ні жінка-службовець.

Чому в Рема було дві ощадні книжки? Хто розпоряджався другим його рахунком? Хто взяв учора з нього триста тисяч? Чому виплачено гроші з забороненого рахунку?

Багато запитань раптом виникло в голові молодого слідчого, але, щоб відповісти на них, треба спокійно проаналізувати усі дані, а це вони зроблять разом з капітаном Завірюхою. Тому сержант, оволодівши собою, вирішив з’ясувати те, що йому лишалося ще з’ясувати в ощадкасі.