Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
В тім же казанню моєм первом на святого пророка Ілію написано: «Для чого бог на світі людей злих держить і не тратить їх...» З тоєї часті можеш цілоє казаннє учинити в недєлю двадцять п’ятую по сошествії святаго духа, где з Євангелія озьми тема такоє: «Человік нікій схождаше от Ієрусалима вь Ієріхон, и в разбойники впаде» [Євангеліє від Луки, гл. 10, ст. ЗО]. В наррації вилічай причини, Для которих бог людей злих на світі ховаєт і не тратить їх. Першая причина — чекаєт їх покаянія. Другая — жеби-сьмо ся учили од бога терпли-вості. Третяя — жеби їх на оном світі в пеклі затратив на віки. Четвертая — жеби през злих людей очистив людей добрих од -гріхов. П’ятая — жеби добрії люде большую надію міли
0 своїм збавенню. Шестая — жеби-сьмо за так великую терпливость і добротливость бога хвалили. Ексордіум, якоє хочеш, і конклюзію приложи до свойого казання, тілько гляди, жеби згажалися з темою і євангелію недєльному конфор-мовалися. О святом Ілії юж нічого не споминай, тілько повідай, що євангеліє недєльноє повідаєт.
В казанню моєм на воведеніє пресвятої богородиці написано, же пречистая діва кохалася в пості належитом. З тоєї часті цілоє казаннє можеш учинити в недєлю сиропустную, по сошествії святаго духа тридцять шостую, где з Євангелія такоє положи тема: «Егда же поститеся, не будите яко лицеміри сЬтующе, помрачают бо лица своя, яко да явятся человіком постящеся» [Євангеліє від Матфея, гл. 6, ст. 16).
В наррації мов: «Єсли хочемо, жеби пост наш бив важний, постімо добровольне, не з гнівом, але з любовію, не для людей, але для бога, не для грошей, але для ласки божої, не чреву, але душі своїй вигажаючи, і по тім того не доїдаючи
1 не допиваючи, чого-сьмо не доїли і не допили». Ексордіум і конклюзію ведлуг волі своєї приложи до свойого казання, тілько юж о пресвятой богородиці нічого не мовити, але євангелію недільному треба конформувати.
В тім же казанню написано, же пречистая діва молилася добре. З тоєї часті можеш цілоє казаннє учинити, на неділю тридцять п’ятую по сошествії святаго духа, о митарі і фарисеї, где з Євангелія положи тема такоє: «Человіка два вній-доста в церков помолитися, єден фарисей, а другій митар» [Євангеліє від Луки, гл. 18, ст. 10]. В наррації повідай: «Єсли добре хочемо богу молитися, не зле молімося, всю мисль до бога обернувши, одпускаючи людєм урази свої, з вірою такою, же дасть нам бог, чого потребуємо, з покорою, не з гор-достю, по-фарисейську, з милосердієм слухаючи просьби людської, приказання божії заховуючи, о слушную реч просячи, вшелякого гріха вистерігаючися». Ексордіум і конклюзію ведлуг волі своєї придай к тому казанню.
Можеш з єдного казання часом ексордіум альбо конклюзію взяти і учинити з нього наррацію в другом казанню.
Наприклад, в першом казанню моєм на стрітеніє господнє ексордіум починається: «Мовив Христос: «Не требуют здра-iu.iif врача, но болящій», і проч. Там знайдуються розмаїтії хороби, которії Христос улічав. З того ексордіум можеш учи-мпти наррацію в казанню, котороє схочеш повідати в недєлю ^-гу по сошествії святаго духа, где з Євангелія положи тема такоє: «Прохождаше всю Галілею Ісус уча на сонмищах нх и пропов-Ьдая евангеліє царствія, и исц'Ьляя всяк недуг п всяку язю в людех» [Євангеліє від Матфея, гл. 4, ст. 23]. В наррації вилічай розмаїтії хороби, которії Христос тепер улічаєт в людєх. Називай пишних людей опухлими; лінивих — паралітиками; лакомих — скорченими; заздросли-вих — на фебру хоруючими; нечистих вшетечников — трудо-ватими; немилосердних — руку сухую маючими; злий розум і полю злую маючих — хромими на обі дві ноги; глухими — неслухаючих слова божого; сліпими — несправедливих; німими назови тих, которії не сповідаються гріхов своїх. Ексордіум і конклюзію ведлуг волі своєї придай до тої наррації.
Так же і конклюзію з казання 2-го мойого на святого Іоанна Крестителя можеш взяти і з неї наррацію учинити в казанню, котороє схочеш повідати в недєлю 4-ю по сошествії святаго духа, где положи тема такоє: «Сьінове же царствія изгнаньї будут вь тму кром'Ьшнюю» [Євангеліє від Матфея, гл. 8, ст. 12]. В наррації повідай, же для тих причин стручаєт бог людей од царствія небесного, для которих стручаєт і од царства земного. Навходоносора струтив за гордость з царства земного, Саула за непослушенство, Валтазара за п’янство, Ровоама за окрутенство, інших стручаєт бог з царства за несправедливость, інших стручаєт за розпутноє і вшетечноє житіє. Так і од царства небесного одтручаєт бог людей за гордость, за непослушенство, за п’янство, за окрутенство, за несправедливость і за розпутноє і вшетечноє житіє. Ексордіум і конклюзію ведлуг волі своєї придай до тої наррації.