Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Над невісток» положи тема: «Жена разумна блаженна єсть» [Книга притч Соломонових, гл. 31, ст. 31].
Над панною положи тема: «Улюби цар-діьвицу очима своима и обр-Ьте милость пред ним» [Книга Есфір, гл. 2, ст. 17].
По тім всюди ведлуг теми повідай казання. В наррації мов, же священик так жив, яко священикові належить; вої'н тоє чинив, що його повинность; невіста жила так, яко богобойной невісті пристоїть; панна чинила тоє, що здобить стан панієнський, і проч.
Читай в книгах і нотуй собі, як священик маєт жити, як воїн, як невіста, як панна; що повинні чинити і заховати;
і на казанню своєм повідай, же оні тоє чинили і заховали.
Также кождого чоловіка уважай стан і кондицію, гонор, иошшность і повідай на своем казанню, же той чоловік чиннії тоє все, що на його стан, на його кондицію, на його гонор ііриналежало, чинив тоє все, що його повинность била чинити.
Читай в казанню моєм первом на богоявленіє: «П’ятий сакрамент єст священство», і проч.; может тобі придатися там матерія добрая, єсли схочеш казаннє мати над священиком.
Читай в казанню моєм втором на в’їханіє господнє: «Мо-гуть ся од Христа учинити рицери, гетьмани, полковники
і всі люде воєннії», і проч.; можеш з того собі матерію взяти, єсли схочеш казаннє міти над воїном.
Читай в першом казанню моєм на успеніє пресвятої бо-городиці нитку вовняную, где написано о чистоті дівичеськой; можеш там взяти матерію до свойого казання, котороє хочеш над панною повідати.
Читай в першом казанню моєм на покров пресвятої бо-городиці ексордіум: «Слушне архангел Гавриїл назвав пречистую діву благословенного межи невістами», і проч.; можеш там взяти собі матерію до казання, котороє схочеш мовити над невістою.
Можеш в казанню учинити концепт од часу, в которий умер чоловік. Наприклад, кгди умер в понедєлок, будеш мовити, же для того його бог взяв в понедєлок з світа, жеби його душу ангели до неба запровадили, бо понедєлок єст день ангельський; єсли умрет на вознесеніє Христово, мов, же для того його бог в той день взяв з світа, жеби його душу сам Христос до неба запровадив, бо в той день Христос вступив з землі до н.еба і запровадив там з собою душі святих отцев, пророков і патріархов старозаконних, которих випровадив з пекла, кгди встав з мертвих, ведлуг псалмисти, мовячого: «Возшел єси на вьісоту, пл-Ьнил єси пл-Ьнь».
Можеш концепт взяти з місця, на котором що ся діяло. Наприклад, єсли умерлого чоловіка тіло погребли в церкві свят[их] апостол Петра і Павла, будеш мовити: «Щасливий єст той чоловік умерлий, же його тіло погребено в церкві святих верховних апостол Петра і Павла, бо апостол Павел душу його на митарствах од злих духов оборонить мечем,
з которим його малюють, апостол зась Петр одомкнет йому двері до неба ключами, которії дав йому Христос, мовячи: «Дам ти ключа царствія небесного». Єсли би умерлого чоловіка тіло погребено в церкві Покров пресвятої богородиці названой, можеш мовити: «Пречистая діво, в церкві покрова твойого обрав собі місце ім’я рік — покрий же всі гріхи його, которії он як чоловік могл учинити, покрий омофором своїм, бо мовить псалмиста: «Блажени, им же отпустишася без-законія и им же прикрьішася гр-Ьси»; покрий омвфором своїм душу його, которая тепер знайдується в дорозі, жеби її неприятелі душнії на митарствах не гамовали і не задержували; покрий його омофором своїм і в день остатній од страш-наго декрету, которий вьідасть Христос, син твой, на людей грішних, мовячи до них: «Ид-Ьте от мене, проклятьш, вт> огнь в-Ьчньїй».
Єсли хочеш лятвій і рихлій казаннє на погребі учинит^ читай мої казання, которії могуть ся повідати на погребі якого-кольвек чоловіка, що тут прецепта чинити кажуть, там екземпля все тоє лятвій об’являють і об’ясняють [...]
Читаючи казання на святого великомученика Георгія, ведлуг тих можеш собі іншії казання — на святого Димит-рія, на святого Прокопія, на святого Євстафія і на день інших мучеников учинити і повідати, альбо тії ж самії казання, на день святого великомученика Георгія написанії, можеш, мало одмінивши, і в день іншого мученика якого повідати. Лятво тоє учиниш, обоє казання на святого Георгія написаннії кгди схоч в день іншого мученика повідати; нехай будет тая ж тема, тоє ж ексордіум, тая ж наррація, тая ж
і конклюзія, тілько в тім нехай будет одміна, где я припоми-наю святого великомученика Георгія, там ти припоминай святого Димитрія, альбо святого Прокопія, альбо святого Євстафія, альбо іншого мученика, которого вихваляєш.