Людина, що знайшла своє обличчя

Незабаром Престо помітили й тут. Тоді він заглибився в самісінький кінець містечка-парку. За невисокою стіною він почув дитячі голоси. Там було дитяче відділення.

І знову настирливі погляди хворих, які йому зустрічалися, сміх, приглушені голоси: «Престо! Дивіться, Престо!..»

На жаль, тут він був останнім із паріїв.

Престо повернувся додому і до вечора нікуди не виходив. Тільки тоді, коли стало темно і більшість хворих розійшлись по своїх віллах, Престо знову попрямував до будинку доктора.

Цорна він зустрів напівдорозі.

— Я до вас, — сказав Цорн. — Ходімо погуляємо. Перед сном це корисно. Як ви спали минулої ночі?

— Погано. Я думаю, в цьому винні ваші гіпофізи. Я хочу знати, що воно за звірі, бо інакше мені здаватиметься, що я ходжу оточений злими демонами, як це здавалося моєму далекому предкові.

— Ну що ж, давайте знайомитися з «демонами».

— Якщо можна, докторе, ходімо цією доріжкою.

І Престо показав на крайню глуху доріжку, якою майже ніхто не ходив.

Цорн кивнув головою і почав свої пояснення.

— Залози внутрішньої секреції ви тільки що назвали «демонами». Так ось, одні й ті самі демони можуть бути добрими і лихими. Як? Я зараз вам поясню. Ви, звичайно, знаєте, що людське тіло складається з багатьох мільярдів живих клітин, тобто надзвичайно маленьких грудочок живої речовини. Ці маленькі клітинки, виконуючи різні, властиві їм функції, живуть і діють у дивовижному взаємозв’язку і в цілковитій згоді між собою. Чим більше вивчаєш життя тіла, тим більше дивуєшся цій гармонії частин, цьому порядкові і злагоді, які панують між усіма клітинами та частинами організму. Хто встановлює цей порядок? Питання, яке давно цікавило вчених. У дев’ятнадцятому столітті вчені вважали, що всі частини та клітини організму зв’язані і об’єднані нервовою системою, а мозок становить центр, якому сліпо скоряються всі клітини. Проте виявилося, що це не зовсім так. Для мозку відведено скромніше, хоч і дуже важливе місце. Він є центром передачі збудження з однієї точки тіла на іншу. Така передача зветься рефлексом. Але рефлексами далеко не вичерпуються прояви життя організму, центральна нервова система — не головна система. Нервових систем, по суті, декілька, і мозок не є центром усього тіла. Виявилося, що організм управляється складнішим способом. Клітини виробляють особливі хімічні речовини, які стимулюють роботу залоз і м’язів. М’язи накопичують для клітин поживні продукти і продукти обміну, а залози виробляють особливі речовини, які звуться гормонами. Ці речовини відіграють в організмі роль активних діячів. Саме вони й визначають форму організму. Взаємний обмін гормонів дає гармонію всьому організму. Мільярди клітин живуть, у точно встановленій взаємодії. Деякі органи, наприклад, виділяють тільки гормони. Такі органи звуться залозами внутрішньої секреції, і якщо, скажімо, один із цих органів, залоз, працює занадто активно, то він починає переважати в роботі організму, а кількість інших факторів зменшується, і організм зазнає істотних змін: людина ненормально товстіє або худне, в дитинстві посилено росте або ж ріст затримується; бувають і глибші зміни, які викликають фізичну потворність. Отже, органи внутрішньої секреції, або залози, відіграють роль регуляторів, і їх немало: щитовидна залоза, паращитовидна залоза, зобна залоза, гіпофіз, надниркова залоза та багато інших. До речі, про щитовидну залозу. Ви де народилися?