Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне

Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:

Что может быть общего между работницей солидного банка Людмилой и бывшим милицейским опером Олегом? Оказывается, они могут полюбить друг друга. Но против них - мстительные бандиты, преданная любовница, крутой мафиози, зловещий маньяк и ... родная дочь Людмилы, шестнадцатилетняя Оксана, которой мамин избранник тоже нравится. Чтобы завоевать его, девушка способна пойти на любой рискованный шаг. События сменяют друг друга так быстро, что ни герои, ни читатель не сможет перевести дыхание. А финал этой уголовно-любовной истории предсказать невозможно.
1 ... 64 65 66 67 68 69 70 71 72 ... 120
Перейти на страницу:

-Хіба Рая чаю не питиме?

-Розмова не для неї, Вітю. Потурбуйся про мене, будь ласка. Цукру дві ложки, пам`ятаєш?

-Три.

-Правильно, - тьотю Розу відповідь явно потішила. - Ще раз перевірю твою пам`ять... Цигарки при собі?

Малий слухняно витягнув почату пачку "мальборо лайт". Простягати курево господині не поспішав.

-Теж вірно. Ніколи не курила наш тютюн, а це ж роблять за ліцензією, я в газеті читала. А, нема чого перебирати, правда? Дай цигарку і вогню, - прикуривши і зробивши справжню чоловічу затяжку, тьотя Роза зітхнула: - Рая не дозволяє мені курити, і я з нею цілком солідарна. У квартирі я теж забороняю диміти. Викинь оце, взагалі забери цю гидоту, крапля нікотину вбиває коняку, - її пальці гидливо простягнули Малому бичка, Вітька спокійно взяв його, підвівся, прочинив кватирку, пульнув його за вікно, запитально глянув на господиню.

-Лиши, хай трохи протягне. Тут часом дурієш без свіжого повітря, Рая дбає про моє здоров`я, тому від осені до весни постійно тримає віка та квартирки зачиненими, аби мене не протягнуло. Таке постійно трапляється і я лежу застужена, рая поїть мене різними ліками та настойками, щоб вона мені була здорова. Пийте чай. Це фірмове печиво, мій покійний чоловік дуже любив його, заїдав їм коньяк, - Олег відчув, ще трохи - і він зіпсує все, посварить Малого з цією занудною тітонькою, до манер якої ніколи не звикне. Вітька зовсім не дивувався, взяв чашку, почав сьорбати чай маленькими ковтками. А тьотя Роза перейшла до теми розмови несподівано, без жодного переходу: - Ваш Жигун погана людина. Тому я багато про нього знаю: Давид ніколи не розводився докладно про своїх постійних ділових партнерів, а про різних шлемазлів говорив довго, докладно, ніби пояснював. Чому саме ця людина не гідна його уваги, - свою чашку вона поставила на підвіконня, зняла окуляри, поклала їх туди ж, втрапивши правою дужкою в чашку. - Давид обмежився тим, що допоміг купити будинок на чиєсь ім`я. Серце мені підказує - підставне, на себе покупку Жигун з різних причин оформити не міг. Дод навів довідки про цього, як ви його тут назвали, консультанта. І вирішив не пускати його до себе близько, хоча пан консультант після оборудки кілька разів намагався продовжити партнерство.

-Його щось налякало?

-Давид ніколи не соромився боятися. Боягузом не був, аби ви знали, просто боявся пошитися в дурні через те, що з дурнями повівся. Ви прийшли до мене говорити про страхи мого покійного чоловіка? - гості вирішили за краще промовчати, тож тьотя Роза повела далі: - Пряму причетність цього вашого Жигуна до кількох серйозних вбивств може довести хіба міліція, та вона цього не захоче, бо від важливих справ відволікає різна шантрапа, котра грабує квартири самотніх пенсіонерів. Хіба не так, Вікторе?

-Так точно, тьот Розо.

-Отже, з мого покійного Давида досить було чуток про безчинства, до яких доклав руку пан Жигун. Сам завжди лишається в тіні, у нього немає навіть київської прописки. Займався він так само чимось на зразок викрадень, тому в мене є всі підстави вважати його бандюгою вищої проби, нехай він не виходить з кистенем на велику дорогу, а влаштовує в такий спосіб власні бізнесові справи. Давид якось обмовився, що цей Жигун великий спеціаліст з легалізації власного і чужого чорного капіталу. Ми говоримо про ту саму людину, молоді люди?

-Думаю, так, - погодився Карась. Його дивувало, що він сам вперше чує це прізвище, хоча не дивно: Карась за великим рахунком - риба районного, базарного масштабу, вже давно не цікавиться глобальним криміналом, тим більше всією гидотою, котра відбувається за межами підпорядкованої йому території. Треба буде потім навести більш детальні довідки...

-Тоді слухайте сюди. Гарний знайомий покійного Давида і так само мій добрий знайомий років шість або сім тому отримав великий головний біль. Його єдиного сина засадили до Лукьянівської тюрми, звинувачення було цілком справедливе, хлопчик просто зв`язався не з тими людьми, та хоч не маленький і знав, на що йшов, все одно дитина єдина і улюблена. Справу можна було залагодити. Складений нещасним батьком кошторис робив поважного чоловіка банкротом, зате платника запевнили: в разі якщо його освоїти, дати всім, кому треба і не боятися переплатити, синок вийде на підписку, потім і це залагодиться, тоді його терміново треба буде відсилати подалі з міста, нехай там продовжує навчання, для чого теж потрібна певна сума. Отже, він вирішив продати свій будинок у Пущі-Водиці.

1 ... 64 65 66 67 68 69 70 71 72 ... 120
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)