Оповідання про Шерлока Холмса

Мене дуже засмутила ця помилка, бо я розумів, як боляче повинен сприймати Холмс подібні похибки. Точність у всьому, що стосувалося фактів, була його характерною рисою, але недавня недуга виснажила його, і одного цього випадку було досить, щоб показати мені, що він ще далеко не той, що був колись. У першу мить Холмс явно розгубився, інспектор підвів брови, а Елік Каннінгхем зареготав. Старий джентльмен, проте, виправив помилку і повернув папір Холмсу.

— Віддайте це чимшвидше в газету надрукувати, — сказав він. — Я впевнений, що ідея у вас чудова.

Холмс дбайливо сховав папір у свій записник.

— А тепер, — мовив він, — було б справді добре всім нам разом пройтися по будинку й переконатись, що цей оригінальний нічний злодій таки нічого кінець кінцем з собою не прихопив.

Перш ніж увійти в будинок, Холмс уважно оглянув зламані двері. Не викликало сумніву, що в щілину було застромлено стамеску або міцний ніж і таким чином відсунуто заскочку замка. В тому місці на дереві залишились сліди.

— Отже, ви не берете двері на засув? — спитав він.

— Ми в цьому ніколи не бачили необхідності.

— Ви маєте собаку?

— Так, але він сидить на ланцюгу з другого боку будинку.

— Коли лягають спати слуги?

— Близько десятої.

— Як я розумію, Вільям також був у ліжку о цій годині?

— Так.

— Диво-дивне, що саме минулої ночі йому треба було не спати. А тепер, містере Каннінгхеме, я буду вам дуже вдячний, якщо ви проведете нас по будинку.

З вимощеного кам’яними плитами коридору, по обидва боки якого розташувались кухні, просто на другий поверх вели дерев’яні сходи. Вони виходили на площадку навпроти других, ошатніших сходів з холу. На цю площадку виходила вітальня й кілька спальних кімнат, серед них спальні містера Каннінгхема та його сина. Холмс ішов повільно, пильно вивчаючи архітектуру будинку. З усього його вигляду було видно, що він іде по гарячому сліду, а проте я анінайменшою мірою не міг уявити, в якому напрямку ведуть Холмса його розрахунки.

— Шановний сер, — дещо нетерпляче мовив містер Каннінгхем, звертаючись до Холмса, — запевняю вас, у цьому немає ніякої потреби. Оце біля сходів моя кімната, а за нею синова. Подумайте самі, чи можливо, щоб злодій піднявся нагору й не потурбував нас?

— Вам слід би було походити навколо будинку й пошукати свіжих слідів, — з досить недоброзичливою усмішкою проказав його син.

— І все ж я змушений просити вас потерпіти мене ще трохи. Мені б хотілося, наприклад, подивитись, як далеко видно з вікон ваших спалень. Це, як я розумію, спальня вашого сина, — Холмс розчинив двері, — а там, гадаю, кімната для одягання, де він курив, коли зчинилась тривога. Куди виходить її вікно?

Холмс перейшов спальню, відчинив двері кімнати для одягання й обвів її поглядом.

— Сподіваюсь, тепер ви задоволені? — роздратовано спитав містер Каннінгхем.

— Дякую вам. Здається, я побачив усе, що хотів.