Оповідання про Шерлока Холмса
- Автор: Конан Дойл Артур
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 5-301-00703-3
- Переводчик: Микола Андрійович Дмитренко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Оповідання про Шерлока Холмса». Краткое содержание книги:
Проте усім моїм професійним зусиллям судилось пропасти марно, бо наступного ранку ця справа навалилась на нас так нагально, що не було ніякої можливості зігнорувати її, і наші гостини в селі набули такого повороту, якого ніхто з нас не сподівався. Ми саме снідали, коли до нас влетів дворецький полковника, забувши про всі правила пристойного поводження.
— Чи чули ви новину, сер? — задихаючись, вигукнув він. — У Каннінгхемів, сер?
— Знову крадіжка? — перепитав полковник, і його рука з чашкою кави застигла в повітрі.
— Убивство!
Полковник свиснув.
— Боже мій! — мовив він. — Кого ж убито? Мирового суддю чи його сина?
— Ні того, ні другого, сер. Вбито Вільяма, кучера. Куля влучила в самісіньке серце, та й по всьому.
— А хто ж його застрелив?
— Грабіжник, сер. Вистрілив і миттю зник. Він саме дістався до вікна комори, коли Вільям застукав його на гарячому й загинув, рятуючи хазяйське добро.
— Коли це сталося?
— Минулої ночі, сер, близько дванадцятої години.
— А-а, тоді ми зараз там будемо, — мовив полковник, спокійно беручись знову за сніданок. — Препогане діло, — додав він, коли дворецький вийшов. — Тут у нас він перший сквайр, цей старий Каннінгхем, і дуже порядна людина. Це його вб’є, бо кучер служив у нього багато років і був гарним працівником. Очевидно, це ті самі негідники, що вдерлись до Ектона.
— І вкрали оту дуже своєрідну колекцію? — замислено спитав Холмс.
— Саме так.
— Гм! Справа може виявитись найпростішою в світі, але все одно на перший погляд у ній є щось дивне, чи не так? Здавалося б, банда грабіжників, діючи в провінції, повинна міняти місця своїх операцій, а не чинити два злочини по-сусідству протягом кількох днів. Коли вчора ввечері ви говорили про застережні заходи, мені спало на думку, що злодій або злодії звернули б увагу на цю округу в найостаннішу чергу в усій Англії, а це свідчить, що мені треба ще багато вчитись.
— На мою думку, це хтось із місцевих, — сказав полковник. — Тому злодій і подався до Ектона й Каннінгхема, бо їхні маєтки найбільші в цих краях.
— І найбагатші?
— Та мали б бути, але вони вже кілька років судяться, і це, я так думаю, висмоктало кров з обох. Старий Ектон учинив позов на половину маєтку Каннінгхема, і адвокати добряче нагріли на цьому руки.
— Якщо злодій з місцевих негідників, то впіймати його не являтиме великих труднощів, — позіхнувши, мовив Холмс. — Усе гаразд, Вотсоне, я не маю наміру втручатися.
— Інспектор Форрестер, сер, — оголосив дворецький, широко розчиняючи двері.
До кімнати ввійшов поліцейський сищик — елегантно одягнений молодик із жвавим, енергійним обличчям.
— Доброго ранку, полковнику, — привітався він. — Сподіваюсь, я не дуже невчасно, але нам стало відомо, що містер Холмс з Бейкер-стріт перебуває у вас.
Полковник жестом показав на мого друга, і інспектор уклонився.
— Ми подумали, що ви, мабуть, захочете приєднатися до нас, містере Холмсе.
— Доля проти вас, Вотсоне, — мовив, сміючись, Холмс. — Ви зайшли, інспекторе, саме тоді, коли ми балакали про цю справу. Мабуть, ви можете повідомити нам деякі подробиці?
Коли Холмс відкинувся на спинку стільця, я зрозумів, що надії мої марні.
— Ми не знайшли ключа до розгадки справи Ектона. Але тепер у нас безліч матеріалу, щоб почати розслідування, і немає сумніву: в обох випадках діяла одна й та сама особа. Цього чоловіка бачили.
— А-а!
— Так, сер. Але він зник із швидкістю оленя, як тільки гримнув постріл, що обірвав життя нещасного Вільяма Кервена. Містер Каннінгхем побачив його з вікна своєї спальні, а містер Елік Каннінгхем бачив його з чорного ходу. Було за чверть дванадцята, коли зчинилась тривога. Містер Каннінгхем тільки що ліг у ліжко, а містер Елік Каннінгхем був у халаті й курив люльку. Вони обидва чули, як Вільям, кучер, кликав на допомогу, і містер Елік кинувся вниз подивитися, що ж трапилось. Двері чорного ходу було розчинено, і коли він спустився сходами й вийшов, то побачив двох чоловіків, які люто боролися. Один з них вистрілив, другий упав, а вбивця кинувся тікати садом і перевалився через живопліт. Містер Каннінгхем, дивлячись у вікно спальні, бачив, як той тип вискочив на дорогу, але зразу ж згубив його з очей. Містер Елік зупинився подивитись, чи не може він чимось допомогти вмираючому, а негідник тим часом утік. Крім того, що він був середнього зросту й одягнений у щось темне, у нас немає ніяких особливих прикмет, але ми зараз провадимо енергійне розслідування, і якщо вбивця чоловік зайшлий, ми швидко його знайдемо.