Дохристиянські вірування українського народу
- Автор: Огиенко Иван Иванович
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Дохристиянські вірування українського народу». Краткое содержание книги:
У праці митрополита Іларіона (Огієнка) він розглядає давні українські традиційні вірування, з якими християнські священники часто стикалися. І хоч розглядає це все через призму свого релігійного світогляду, але любов до свого народу заставляє його з приязню і цікавістю вивчати віру предків.
Павел Коренеом рече: «Братіє, писах вам Посланья не примішатися вам к блудником і к лихоємьцемь, рекше: К резоимьцем, і к грабителем, і к корчемитом, і ідолослужителем, і к клеветником». Коє же суть ідолослужители? То суть ідолослужители, іже ставять тряпезу Рожяницям, коровай молять Вилам, і огневи под овином (клунею), і прочеє их проклятьство.
І паки рече: «Не должни есте от мира сего ізити, рекше умрети, нині писах вам, не примішайтеся, аще ти єсть брат так, ли блудник, ли різоимець, ли корчьмит, ли пьяниця, ли служитель кумиреск, с таковими ні ясти, ні пити». Ізверзіте таковаго, «таковії бо не наслідять Царства Божья», окамені бо сердце іх в неистовом пьянстві, і биша слуги кумиром. Яко же пишеть: «Сідоша бо людиє ясти і пити, не в Закон, но в упоі, і биша пьяни,і вьсташа іграть і сьблудиша со ближники своіми, і того дни погибе их 23000 за своє неистове пьянство.
Того ради не подобаєть хрьстьяном в пирех і на свадьбах бісовьских ігр іграти, аще ли то не Брак (Весілля) наричеться, нь ідолослужениє, іже єсть пляска, гудьба, пісни мирьския, сопіли, бубьни, і вся жертва ідольска, іже моляться огневи под овином, Вилам, Мокошьи, Симурьглу, Перуну, Волрсу, скотью богу, Хьрсу, Роду, Рожаницям і всім проклятим богом іх.
Се же оучениє нам написася на конець вік. Тім же мьняися стояти, да ся не падеть. Вьзлюбленії, бігайте жьртви ідольскоі і требокладенья, і всея служьби ідольския, да не в лжю будем рекли, крьщающеся: Отрицаємься сатани, і всіх діл єго, і всіх ангел єго, і всіх служеб єго, і всего студа єго. Тако же і обіщахомся Христови. Да аще ся обіщахом Христови слоужити, то чему не служим Єму, нь бісом служим і вся угодья ім творим на пагубу души своєї?
Не токмо же простотою зло творим, нь і смішаєм нікия чистия Молитви с проклятим молениемь ідольским, трьсвятия Богородиця с Рожаницами, іже ставять лише кутья, іни трапези законьнаго обіда, іже наріцається беззаконьная трапеза, мінимая Роду і Рожаницам в прогніваниє Богу. Сам бо Господь рече: «Не всяк вьнидеть в Царствиє, река Ми: Господи, Господи, нь творяй Волю Отця Моего». І Павел рече: «Видіх облак кровав простьрт надо всім миром. І вг, просих, глаголя: Господи, что єсть? І рече ми: Се єсть Молитва человічьска, смішено с безаконьем». Того ради рече Господь: «Не можеть раб один работати двома господинома: єдинаго вьзлюбить, а дрогаго вьзненавидить». Тако й ми, братіє, вьзненавидим дьявола, Христоса вьзлюбим, в Онь бо хрьстихомся, і Єго Хліб ями, і Єго Чашю пьєм, і оумираєм, і здрави биваєм о Немь, рекуще: Слава Тобі, Господи, о всім данім нам Тобою, не токмо в сесь вік, нь і в будущий паче.
І паки рече Павел: «Что убо треби кладоуть страни бісом, а не Богу? Не велю же вам обьщником бити біср.м. Не можете бо пити Чаші Господні і чаші біс, не можете бо причаститися Тряпезі Господни і трапезі біс», да не розгнівим Бога. Таже рече: «Аще кто повість вам, яко се трьбно кумиром, не ідите того діля повідавьшаго». Аще бо пьєте і аще їсте, все в Славу Божию творите». «Господня бо єсть земля, ісполненіє і конци ея». Таже рече: «Все ми леть єсть, нт> не все на пользу; аще чрево брашну, і брашьно чреву, і ть Бог да уразни».
І паки Павел рече: «Братіє, очистим собе от всякия скверьни шгьтьния і душевния, творяще Святиню в'страсі Божії». Всім бо нам подобаєть стати пред Судищем Христосовим, да приимемь кождо нас противу ділом, яко же єсми створили: ли добро, ли зло. Відуще убо страх Господень, почто не вьспримаєм разумно глаголющая ни богоумним ученьєм в спасеньє? Надіюжеся на ваше спасенне і на свідіньє, яко не вѣтщє глаголю. Віді бо яко приобрітенье хощеть бити вашего же і моєго спасенья. «Аще бо бихом сами ся осужали, не бихом осужени били. Судими же от Господа наказани єсми, да не с ненаказаними осужени будем».
Братіє, не велю вам не відіти бесіди сея, н і інім будіте на пользу, хотящим поучитися во спасенне, да бисте многи исторгше от сітии дьяволь, привели к Пречистому Світу Господа нашего «Іисуса Христа, і прияли милость, неж ети, они і ви.
І к Тимоеею рече: «Вім, яко добр Закон, аще кто законьні творить, яко правьду Закон не лежить». Беззаконьним же і непокоривим і противящимся здравому ученью і нечьстивим, хулящим Святая Писанья і раздрушающим Заповіди Святих Отец Слави Божія не наслідити. Хвала си єсть сьвідіния нашего в простини і в чистоті Божиї, а не в мудрости пльтнеі».
«Молю же ви іменем Господа нашего Іисуса Христа, да то же глаголете вси, да не будуть в вас разори, да будіте свершени в том же умі і в том же разумі». Возвісти бо ми ся о вас і пред вами Благодать і мир от Бога і Отца Господа нашего Іисуса Христа.
Хвалю Бога моєго о вас і о Благодати Божії, данії вам, яко вам не лиховати нікоєго же дара, яко свідіниє Христово ізвіститися в вас, чающе пришьствия Господа нашего Іисуса Христа, іже посадить ви в дворіх жизни вічния со всіми служащими Єму всегда і ніні і присно».
3. «Слово, як погани кланялися Ідолам» XI віку
Друге великої ваги джерело, це «Слово, како погани кланялися ідолом». Основа цього Слова — грецьке «Слово на Богоявлення» Григорія Богослова, відоме в нас уже в перекладі XI віку й видане А. Будиловичем 1875-го року (в цьому виданні Слово десяте). Автор нашого Слова скоротив Слово Григорія Богослова, але поробив до нього цінні свої вставки десь, може, в 60-ті роки XI століття.
Постало воно так само, як і Слово Христолюбця, в Києві, може вже в Печерському манастирі. Для вияснення дохристиянських вірувань це Слово дуже важливе, — це перша основна праця з української мітології. Слово відоме з кількох рукописів XIV–XVII віків, і кількох редакцій. Найповніша редакція — з Новгородського Софійського рукопису XV віку, в якому повносив до тексту всі попередні пояснення — глоси.
Подаю повністю цей текст за виданням Є. Аничкова (ст. 384–386). Повний титул такий: «Слово святого Григорья, ізобрітено в толціх о том, како первоє, погани суще, кланялися ідолом і треби им клали, то і нині творять». Слово подано з тими ж правописними змінами, як і перше.
«Видите ли оканьную сию і скверненую службу, стваряєму от скверних язик? Єлени оканьнії! Бля-дивия жертви! Ученієм дьяволим ізобрітено, потвореньєм темнаго біса і кощюною злим бісом крадрм. Зловірниї, мняще суєту істиною, служаще і кланяющеся ідолом, нікоє ухищренье творят. Ми же сих, чада, отметаемгся нечестивих жертв, і Диєва служенья, і кладенья треб Критьскаго оканьнаго мучителя, і Мамеда проклятаго, сарациньскаго жерца, єленьския любви, бубеньнаго плесканья, свирілнаго звука, плясанья сотонина, фряжьския слоньница і гуслі мусикійския і замора, іже бісятся, жруще матері бісовьстії Афродиті богині, і Коруні, Коруна же будеть Антіихрисця мати, і Артемиді проклятії Деомиссі, стегнороженію. І недоношений пород, і бог мужежен.
І фивійскоє безумноє пьянство почитают, яко бога, і Семелино требокладеньє грому і моланьям, і Вилам, іже єсть бил ідол, нарицаємий Вил. єго же погуби Данил Пророк в Вавилоні. Тім же богом требу кладуть і творять і словеньский язик: Вилам і Мокошы, Диві, Перуну, Хьрсу, Роду і Рожаницам, Упирем і Берегиням, і Переплуту, і верьтячеся пьють ему в розіх. І огневи Сварожицю молятся, і навьм мьвь творять, і в тесті мости ділають, і колодязі і іна многая же. У тіх Фали каци же, і фюфюли чгуться, срамния уди, і в образ створени,і кланяються им і треби ім кладут.
Словіне же на свадьбах вькладиваюче срамоту і чесновиток в відра пьют. От нихже от фюфильских же і от арвитьских писаній болгаре научившеся, от сромних уд істекшую скверну вкушають, рекуще, яко же сим вкушеньєм оціщаються гріси. І суть всіх язик скврьнійше проклятійше таверьская діторізанья ідоли, от первенець, лаконьская требищьная кров, просяжаємая ранами, то іх епитимья, єюже мажют Екадью, богиню, сию же Діву вміняют. І Мокошь чтіт, і Килу, і Малакию, іже єсть ручний блуд, велиї почитают, рекуще Буякини. Пенелоповоє темноє мясотвореніє, ім же насищают боги, і творя є «ілчнп. Ли трипода Дельфичьскаго ворожа і розгометания, писаная в книгах, іли Кастелино запоіство чьтуть яко бога, волхвованиє, і волшебная проповід, наузи смраднії, от них же никий же язик ганьзул, халдійская остронумія, і родопочитанье, іже єсть мартолої, і фрячьския сни, і чари, і устрічі, і ктшь, Ефропови скверния басни, яже і всюда суть, і кощуни, Митрофа мука, нарицаемая праведная, проклятого же Осирида рожениє, мати бо єго рожающа 'оказися, і того створища богом собі, і треби ему силни творяхуть окаяньнії.