Велике плавання

Відкритий виступ португальської влади проти підданих дружньої країни спочатку змусив адмірала припустити, що між Іспанією і Португалією несподівано спалахнула війна.

Дізнавшись про те, що людей його екіпажу захоплено в полон, він знайшов у собі мужність з гідністю звернутися до губернатора, щоб той вирішив, зрештою, це прикре непорозуміння.

Він показав губернатору свої адміральські повноваження за підписами монархів Іспанії, скріплені королівською печаткою! Незважаючи на свою палку і нестримну вдачу, пан переконував цю дурну чванькувату людину поміркувати про наслідки непродуманих її вчинків.

— Вже здавна повелося, — говорив адмірал, — що Італія, роздерта ворожнечею між своїми дрібними володарями, сама не користується з наслідків відкриттів своїх купців і капітанів. Я генуезець родом, — вів він далі, — і, замисливши свою подорож, вважав за необхідне насамперед звернутися до португальського монарха. Але король Жуан повівся зі мною віроломно, не гідно його високого сану. Тоді я вирушив у плавання на іспанських кораблях. Перед відплиттям мені дано наказа ставитися миролюбно до всіх малих і великих суден, що плавають під португальським прапором. Я вважаю, що і від вас маю право вимагати такого ж ставлення.

Синьйор Маріо де Кампанілла замість Родріго де Осковеди, який залишився у фортеці, виконував обов'язки секретаря експедиції. Він з гнівом передав мені, як зухвало поводився Кастаньєда, як зневажливо продивлявся адміралові папери і яким недопустимим тоном провадив переговори.

Вони розлучилися, обидва вкрай незадоволені один одним.

21 лютого до «Ніньї» підійшов човен, з якого висадилось двоє священиків, нотаріус і писар. Вони звернулися до адмірала з проханням показати грамоти і повноваження. Вони пояснили свій вчинок тим, що тепер по океану плаває багато пройдисвітів, які мають при собі підроблені грамоти. Кожний папір, пред'явлений адміралом, переходив по кілька разів з рук у руки, португальці розглядали його на світло і мало не пробували язиком на смак. Нарешті вони змушені були визнати всі документи за справжні.

Хоч ніхто з тих, хто побував у португальській в'язниці, не змовлявся між собою, одначе на всі розпити ми відповідали, що португальці поводилися з нами ввічливо і добре годували.

Ми зрозуміли, що звістка про поведінку португальців вразила б самолюбство цієї бентежної і гордої людини.

До нашого відплиття сталася ще одна подія, яка дуже розважила команду і роздратувала адмірала.

Вранці 23 лютого до нас надійшла скарга португальських властей на злочин матроса нашої команди Васко-Нуньєса Бальбоа. Він начебто, підмовивши чотирьох негрів-гвінейців, викрав невелике парусне судно з вантажем цукрової тростини.

Пан обурено заперечив, що такого прізвища немає у його судових списках. А ми всі, хоч і знали, у чому річ, мовчали, ставши таким чином мимовільними спільниками цього вигадливого авантурника.