Безмірна залежність
- Автор: Астра Лола
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Безмірна залежність». Краткое содержание книги:
– Ілля, не змінюй тему, — сказала я і глибоко вдихнула перш ніж сказати такі важливі слова, — якщо ти зараз не скажеш мені правду, я… я більше не буду з тобою спілкуватися.
Розмова перервалася. Я зателефонувала знову, але Ілля не відповів. Виходить, він просто кинув слухавку, коли я поставила умову.
«Все зрозуміло, — написала я йому, — отже, ви з нею разом і смієтеся наді мною. Навіщо тоді все це було? Якщо ти не цінуєш нас і наші стосунки, тоді який сенс продовжувати? Залишайся з нею, якщо вона краща. Я б пробачила тобі все, якби ти був щирим зі мною. Але щирості немає».
Через дві години Ілля написав:
«Тобто ти мене кидаєш? Так і знав. Ти так себе поводила останнім часом, що я здогадувався, що ти до цього ведеш. Навіщо ж тоді…»
Знову порожні слова. Він грався мною, сміявся, можливо, навіть спеціально знущався. У будь-якому випадку, я втомилася. І я йому не відповіла. Я сказала, що якщо він не буде щирим, то спілкування більше не буде, і тепер я повинна була тримати своє слово. Ілля зовсім мене не поважав, не цінував. Все було грою. Можливо, вони з Оленою дійсно жили разом? Але як же тоді пояснити всі його дзвінки? Ні, треба було викинути все це з голови, точніше, його. Від мене вже нічого не залежало. Я розкрилася перед ним повністю, віддала всю себе, була щирою і попросила від нього того ж. Якщо він не готовий до цього, то я аж ніяк не можу нічого змінити.
Звичайно, я плакала. Прямо на роботі. Я зателефонувала мамі, тітці, вони мене підтримували, як могли. Весь вечір ми з тіткою листувалися. Якби не вона, я б збожеволіла. Дуже складно було не почати знову свої намагання донести до Іллі мій біль. Але коли я хотіла йому відповісти, я згадувала, як раніше він реагував на всі мої спроби достукатися до його серця. Адже нічого не зміниться: слова залишаться лише словами, інакше ми б вже давно були разом. Тому я плакала, але зберігала мовчання.
Близько дев'ятої вечора Ілля надіслав мені смайлик. Я мовчала. О десятій він надіслав мені своє фото. Вульгарне фото. Це мене остаточно вбило. Такою приниженою я себе ще не відчувала. Невже він думав, що нічого не змінилося? Невже він вважав, що надішле фото, і я розтану? Якої ж низької думки він був про мене.
«Поцілуй Його, Він так за тобою скучив», — написав Ілля, і я зрозуміла, що дійсно тепер боюся цієї людини. Він поводив себе абсолютно неадекватно. Я не відповідала, але він продовжував надсилати фото та писати вульгарності, а потім написав:
«Ось ти яка! Набрехала мені про кохання! Іншого я від тебе не очікував!»
Я вимкнула інтернет. Це було нестерпно боляче. До цього моменту я навіть не уявляла, як низько впала у його очах. Виходить, я була для нього лише об'єктом сексуальних утіх? Страх перед цією людиною затуляв все, тому я навіть не плакала від болю втрати. Я хотіла, щоб він просто зник. Адже якби він хвилювався за наші стосунки, то неодмінно зателефонував і спробував все обговорити, а він лише насміхався наді мною.
Перед сном я знову включила інтернет і одразу отримала чергову порцію його фото зі словами «Хочу тебе». Я все це видалила. Але мені надійшло ще одне повідомлення з незнайомого номера.
«Олена», — приречено подумала я і відкрила його.
І знову я мало не втратила свідомість, коли побачила своє власне повідомлення, яке я надіслала Іллі у свій день народження. Нижче було дописано:
«Ти нікчема, тебе нема за що любити. З тобою можна лише пограти віртуально, а в реальності ти нікому не потрібна».
Я читала це крізь рядки, потім швидко видалила повідомлення і заблокувала номер. Олена не брехала — у неї дійсно було наше листування. Хоча те повідомлення, яке вона переслала, я надіслала Іллі не в месенджері, а в тій соцмережі, в якій ми були лише друзями і ніколи не спілкувалися. Ілля тоді казав мені, що ніякого повідомлення від мене там не отримував, хоча стояла відмітка, що воно прочитане. Може, у неї був доступ до його сторінки? Але ні, вона ж бачила і повідомлення в месенджері щодо секретного чату. Вони безперечно були разом.
Ні! Ні! Ні! Нестерпно боляче було про це думати. Я лягла спати в надії забутися, але всю ніч лише переверталася з боку на бік. Мені було страшно: які ж образи я отримаю від цієї парочки завтра?
На щастя, вранці в телефоні нових повідомлень не було. Я видихнула з полегшенням і вирушила на роботу. Бігла туди за порятунком від страху і самотності, і в колективі відчула себе краще. Загрози Олени вже не здавалися такими страшними, а Ілля став таким чужим і далеким. Я розповіла про події вечора тітці, і ми вирішили, що Олені потрібно написати щось у відповідь, інакше вона не відстане. Іллі, звичайно ж, я вирішила більше не писати і не відповідати. А сенс? Щоб знову почалося все спочатку?