Безмірна залежність

Я постійно думаю про Іллю, прокручую в голові можливі варіанти відновлення стосунків. Але у всіх своїх мріях (навіть у них!) я не можу виправдати його поведінку. Він міг би тільки визнати свої помилки, вибачитися і сказати, що йому мене не вистачає. Але чим більше часу минає, тим краще я розумію, що цього не станеться. Він не буде заради мене змінювати своє життя. І це навіть логічно, ми ніхто одне одному, це я вигадала собі кохання. Але його вина у тому, що пообіцяв мені так багато. А я, наївна, повірила. Тільки випадок міг би звести нас разом, але подивимося правді у вічі: мине час, все забудеться, а наше кохання просто зникне — зломлене, воно доживає свої останні тижні, а потім таки зникне, воно не змогло розвинутися, його занадто часто і довго били, і ніхто не готовий взятися за його реанімацію. Мені дуже шкода мого кохання, я кожного дня плачу. Ми з Іллею злочинці — вбили любов. Найприкріше, що і це все забудеться, а вся моя енергія так і залишиться в мені і не буде подарована нікому.