Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
27. Кабінет Міністрів визначає центральні органи виконавчої влади, які доводять до державних замовників обсяги поставок продукції для державних потреб (ст. 2 Закону «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб»). Державні замовники самостійно розміщають замовлення на поставки продукції для державних потреб, у тому числі й у випадках, коли вони розміщуються в примусовому порядку (п. 6 Порядку формування і розміщення державних замовлень на поставки продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням [264]), як це передбачено ч. 8 ст. 2 названого Закону. У силу державного замовлення виконавці несуть передбачений цим Законом обов'язок укладення державного контракту на поставку продукції для державних потреб, тому вони можуть бути примушені до укладення державного контракту і несуть відповідальність за необґрунтовану відмову від укладення державного контракту. Державне замовлення при цьому є індивідуальним актом державного органу, обов'язковим для однієї сторони договору (друга сторона договору (покупець, замовник) одночасно є другою стороною державного контракту).
28. Договори підряду на капітальне будівництво, якщо будівництво здійснюється з залученням бюджетних коштів чи коштів підприємств, що перебувають у державній власності, суворо підпорядковуються обов'язковим актам органів виконавчої влади. У п. 5 Порядку затвердження титулів будівництв (об'єктів), будівництво яких здійснюється з залученням бюджетних коштів чи коштів підприємств державної власності [274], прямо вказується на те, що показники титулів будівництв (об'єктів) є плановими як для замовника, так і для підрядчика. «Є плановими» слід розуміти як «є обов'язковими», оскільки будь-який план затверджується компетентним державним органом і є обов'язковим як індивідуальний акт державного органу. Титули будівництв затверджуються органами виконавчої влади (від Кабінету Міністрів до місцевих державних адміністрацій), а у відповідних випадках керівниками державних підприємств за погодженням із державним органом, до сфери управління якого підприємство належить.
Перелік найважливіших будівництв виробничого призначення і природоохоронних об'єктів, будівництво яких здійснюється за рахунок державних централізованих капітальних вкладень, включається в Державну програму економічного і соціального розвитку України. У цю програму включаються також показники обсягів державних централізованих капітальних вкладень по замовниках у галузевому розрізі, плани фінансування й інші планові завдання (див. Положення про фінансування і державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України [363]; Положення про державне кредитування будівництв і об'єктів виробничого призначення [356]).
Договори підряду на капітальне будівництво, якщо будівництво здійснюється за рахунок державних централізованих капітальних вкладень, державних кредитів, коштів державних підприємств, повинні відповідати названим актам державних органів. Крім того, договір підряду повинен відповідати проекту, а проект, у свою чергу, повинен бути посвідчений підписом і особистою печаткою архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат. Проект повинен бути затверджений замовником після одержання рішення органу містобудування та архітектури про узгодження проекту (ст. 7 Закону «Про архітектурну діяльність» [104]).
29. Акти державних органів є підставами кредитних договорів, якщо кредитування здійснюється за рахунок бюджетних та інших державних коштів.
Договори про надання кредитів за рахунок державного бюджету укладаються між фінансуючими банками та позичальниками. Фінансуючі банки одержують кошти на підставі договорів з міністерствами, у сфері управління яких знаходяться позичальники. Міністерства, у свою чергу, укладають кредитні договори з Міністерством фінансів (Головним управлінням Державного казначейства). Договір між позичальником і фінансуючим банком повинен відповідати договору між фінансуючим банком і міністерством (п. 1,2 Положення про державне кредитування будівництв і об'єктів виробничого призначення).