Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття

Цей скандал з приводу робототехнічного оцінювання екзаменаційних есе є лишень невеличким прикладом того опору, який неминуче підніметься, коли прогресивні інформаційні технології всією своєю силою насамкінець обрушаться на освітню сферу. Донині інститути й університети загалом залишалися невразливими до того істотного підвищення рівня продуктивності, яке вже встигло трансформувати інші галузі. Переваги інформаційних технологій наразі не поширилися загалом на всю вищу освіту. Цим, принаймні частково, пояснюється різке зростання вартості вищої освіти, що сталося впродовж останніх десятиліть.

Існують переконливі свідчення, що ситуація невдовзі почне змінюватися. Один з найбільш дестабілізувальних чинників виникне, скоріш за все, з боку онлайн-курсів, пропонованих елітарними навчальними закладами. На ці курси записується чимало охочих, і тому вони стануть вагомим рушієм застосування автоматизованих методів як навчання, так і оцінювання його результатів. EdX, консорціум елітарних університетів, заснований з метою надання онлайн-курсів, на початку 2013 року оголосив, що зробить програму для оцінювання есе безкоштовною доступною для кожного навчального закладу, охочого нею скористатися [4]. Іншими словами, алгоритмічна система оцінювання стала ще одним прикладом базованого в інтернеті програмного структурного блоку, що допоможе прискорити неминучий поступ до дедалі більшої автоматизації кваліфікованої людської праці.

Піднесення і падіння МВДК

Безкоштовні інтернетні курси на кшталт тих, які пропонує EdX, є частиною тенденції, спрямованої до масових відкритих дистанційних курсів, або МВДК, яка вибуховою хвилею поширилася у суспільній свідомості наприкінці літа 2011 року, коли двоє учених-комп’ютерників зі Стенфордського університету, Себастіан Трун і Пітер Норвіґ, оголосили, що їхні початкові курси зі штучного інтелекту стануть доступні для кожного в інтернеті безкоштовно. Обидва викладачі, які започаткували ці курси, були знані у своїй галузі науки і мали тісний зв’язок із компанією Google; Трун очолював діяльність з розробки самокерованих автомобілів цієї компанії, а Норвіґ був директором дослідницьких програм і співавтором основного підручника зі штучного інтелекту. Упродовж кількох днів після їхнього оголошення на курси записалося понад 10 тисяч осіб. Коли ж Джон Марков з New York Times у серпні того ж року написав про ці курси на першій шпальті газети [5], то кількість охочих різко зросла до 160 тисяч осіб із понад 190 країн світу. Число онлайн-студентів з однієї лишень Литви перевищило загальну кількість випускників і старшокурсників Стенфордського університету, які записалися на ці курси. Люди віком від десяти до сімдесяти років виявили бажання навчатися основ штучного інтелекту у двох провідних дослідників у цій галузі. Такою нечуваною можливістю раніше могли скористатися лише близько 200 стенфордських студентів [6].