Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття

Істотного негативного впливу зазнали навіть випускники зі вченими ступенями в гуманітарних і технічних сферах. Як ми вже переконалися, і сам ринок праці у сфері інформаційних технологій зазнав трансформації внаслідок зрослої автоматизації, пов’язаної з тенденцією тяжіння до хмарного обчислення, а також офшорингу. Поширене переконання в тому, що вчений ступінь у технічній або комп’ютерній галузях науки вже сам по собі гарантує роботу, є, фактично, міфом. Інститут економічної політики в своїй аналітичній роботі, опублікованій у квітні 2013 року, зробив висновок, що у вишах Сполучених Штатів число нових випускників зі вченими ступенями з технічних і комп’ютерних спеціальностей на 50 % переважає фактичне число тих випускників, які знаходять собі роботу саме в цих галузях. У цьому аналізі робиться також загальний висновок, що «пропозиція випускників з дипломами значно переважає попит у промисловості на їхні послуги» [61]. Цілком очевидно, що значна кількість людей робитимуть правильні кроки, намагаючись здобути вищий рівень освіти, одначе так і не зможуть знайти собі надійне місце в економіці майбутнього.

Хоча дехто з економістів, які зосереджують свої зусилля на просіюванні масиву історичних даних, зрештою починає помічати той вплив, який прогресивні технології чинять на робо́ти, що потребують високого рівня кваліфікації, та водночас вони виявляють велику обережність у спробах спроектувати цю тенденцію на майбутнє. Утім дослідники, що працюють у напрямі штучного інтелекту, часто бувають значно менш помірковані. Норіко Арії, вчена-математик з Японського національного інституту інформатики, керує проектом, що має на меті створення системи, спроможної скласти вступні іспити до Токійського університету. Араї твердо переконана: якщо комп’ютер здатен продемонструвати поєднання здатності до природного мовлення з аналітичними навичками, необхідне для потрапляння до найбільш рейтингового університету Японії, то він, скоріш за все, зможе також, у підсумку, виконувати значну частину тих робіт, які виконують випускники ВНЗ. Учена прогнозує можливість масштабного скорочення кількості робочих місць уже в найближчі десять–двадцять років. Одна з головних мотиваційних спонук для участі в зазначеному проекті полягає у здійсненні спроби кількісно визначити потенційний вплив штучного інтелекту на ринок робочих місць. Араї висловлює занепокоєння, що 10–20 % кваліфікованих працівників, витіснених з роботи через автоматизацію, «означатимуть катастрофу», і каже, що «їй навіть страшно подумати, що станеться, коли роботу втратять 50 % працівників». А потім додає, що «це буде щось гірше за катастрофу, і що такі втрати на ринку робочих місць не можна виключати, якщо штучний інтелект добре проявить себе у майбутньому» [62].