Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття
- Автор: Форд Мартин
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7279-73-9
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття». Краткое содержание книги:
Звісно, використання комп’ютерів для оцінки екзаменаційних відповідей не є чимось новим; вони вже багато років займалися оцінкою багатоваріантних тестів, і в цьому контексті вважаються трудозбережними пристроями. Одначе коли комп’ютери почали наступ на сферу, яка вважається надзвичайно залежною від кваліфікації людини та її інтелектуальних здібностей, значна частина викладачів сприйняла цю технологію як загрозу. Машинна оцінка есе потребує передової технології штучного інтелекту; базовий метод оцінки студентських есе дуже подібний до того методу, на основі якого був створений лінгвістичний онлайн-перекладач компанії Google. Спершу алгоритми машинного навчання тренуються на великій кількості зразків написаного тексту, який вже колись пройшов оцінку людей-викладачів. Опісля цього ці алгоритми «спускають з цепу», і вони беруться до оцінки нових студентських есе, здійснюючи це практично миттєво.
Немає сумнівів, що автори петиції «Професіонали проти машинного оцінювання есе під час перехідної атестації» мають рацію, коли заявляють, що машини, які здійснюють оцінювання, «не вміють читати». Однак, як ми вже переконалися на прикладах інших програм для великих масивів даних і машинного навчання, це не має значення. Методи, що ґрунтуються на аналізі статистичних кореляційних зв’язків, дуже часто не поступаються найкращим показникам роботи людей-експертів, а часто навіть перевершують ці показники. І дійсно, в одній аналітичній роботі за 2012 рік її автори, дослідники з педагогічного коледжу при Акронському університеті, порівняли машинне оцінювання з оцінками, які поставили люди-викладачі, і виявили, що технологія «досягла практично аналогічного рівня точності, до того ж у певних випадках програмне забезпечення виявилося надійнішим». Це дослідження охоплювало дев’ять компаній, які надають послуги з комп’ютерного оцінювання, і 16 тисяч заздалегідь оцінених учнівських есе з державних середніх шкіл у шести штатах США [2].
Лес Перельман, колишній директор літературної програми Массачусетського технологічного інституту, є одним із найактивніших критиків машинного оцінювання й одним з ініціаторів петиції 2013 року, в якій висловлювався протест проти такої практики. У декількох випадках Перельман успішно скомпілював повністю безглузді есе, яким вдалося обдурити оцінні алгоритми, й отримати високі бали. Однак мені здається, що коли вміння, потрібне для компілювання нісенітниці, якою можна обдурити програму, приблизно дорівнює вмінню, необхідному для написання раціонального есе, то це, ймовірніше, підриває аргументацію Перельмана про те, що цю систему можна легко обвести навколо пальця. Реальне запитання полягає ось у чому: чи може учень, якому бракує здібності гарно писати, ввести в оману оцінну програму. І, скоріш за все, дослідження, здійснене в Акронському університеті, дає на це запитання негативну відповідь. Однак Лес Перельман таки зачіпає одну дійсно важливу проблему: перспективу того, що учнів спеціально навчатимуть писати так, щоб догодити алгоритму, який, за його словами, «непропорційно щедро винагороджує учнів за довгі й багатослівні речення» [3].
Немає жодних сумнівів, що алгоритмічна оцінка, попри пов’язану з нею суперечливість, завойовуватиме домінантні позиції з тим, як школи продовжуватимуть шукати способів скоротити витрати. У тих ситуаціях, коли треба оцінити велику кількість есе, такий підхід має свої очевидні переваги. Окрім швидкості та дешевизни, алгоритмічний метод забезпечує об’єктивність і послідовність у тих випадках, коли в інакшому разі довелося б вдатися до послуг численної команди людей-екзаменаторів. Ця технологія також забезпечує учнів миттєвим зворотним зв’язком і добре підходить для виконання завдань, яким за інших обставин викладач не зміг би приділити достатньої уваги. Наприклад, на багатьох курсах з комунікативних навичок учнів заохочують або навіть вимагають від них вести щоденники; алгоритм може оцінити кожен запис і, можливо, навіть запропонувати його покращити одним лише натиском кнопки. Видається резонним припустити, що автоматичне оцінювання екзаменаційних робіт буде, принаймні в осяжному майбутньому, введено на вступних курсах, де навчають базових комунікативних навичок. Професори англійської мови мають мало підстав боятися, що алгоритми невдовзі вторгнуться до творчих літературних семінарів найвищого рівня. Одначе їхнє застосування на вступних іспитах здатне в підсумку забрати роботу у випускників-асистентів викладача, яких нині залучають до рутинної роботи з оцінювання екзаменаційних робіт.