Хрест із сапфірами

— Містер Ґіббс навряд чи має рацію, коли каже, що тут немає ніякої загадки. От, наприклад, як отакенний велетень міг завдати такий сильний удар цим малим молотком?

— Гей, — гарячково вигукнув Ґіббс. — Що зробити з Симеоном Барнсом?

— Залиште його, — тихо промовив священик. — Він прийшов до себе додому. Я знаю цих двох чоловіків, котрі з ним. Це хороші люди з Грінфорда, і вони прийшли сюди у своїх пресвітеріянських справах.

Поки він говорив, високий коваль обійшов церкву й ступив на власне подвір’я. І тут він остовпів, а молоток випав з його руки. Інспектор, котрий зберігав належну незворушність, негайно підійшов до нього.

— Я не запитую вас, містере Барнс, чи ви знаєте, що тут сталося. Ви не зобов’язані відповідати. Сподіваюся, що не знаєте й зможете це довести. Та наразі я змушений іменем короля заарештувати вас за вбивство полковника Нормана Боена.

— Ти не зобов’язаний нічого відповідати, — закричав швець, схвильований такою офіціозністю. — Це вони повинні щось доводити. А вони навіть не впевнені, що це полковник Боен, тому що його голова повністю розтрощена.

— А цей завжди за своє, — тихо сказав доктор до священика-коротуна. — Це нагадує детективне оповідання. Я лікував полковника й знав його тіло краще, ніж він. У нього були дуже витончені руки і, знаєте, якісь особливі. Вказівний і середній палець мали ту саму довжину. Ох, це точно полковник.

Він подивився на труп з розтрощеним черепом. Сталевий погляд коваля теж був спрямований на полковника.

— Полковник Боен помер? — спокійно й тихо запитав коваль. — Значить, він проклятий.

— Нічого не говори! Чуєш? Нічого не говори! — вигукував невіруючий швець, пританцьовуючи в екстазі від захоплення англійською юридичною системою. Жодна людина не цінує так закон, як затятий атеїст.

Коваль через плече повернув до нього своє обличчя фаната й сказав:

— Це ви, бусурмани, вивертаєтеся, як лисиці, тому що ставите понад усе світський закон. Та Бог сам охороняє своїх вибраних, і сьогодні ви це побачите.

Потім вказав на полковника й запитав:

— Коли цей пес віддав свою грішну душу?

— Стежте за тим, що говорите, — сказав доктор.

— Стежте за Біблією. Коли він помер?

— Я бачив його живого вранці о шостій, — заїкаючись, відповів Вілфред Боен.

— Господь — добрий, — сказав коваль. — Містере інспектор, у мене немає жодних заперечень. Заарештуйте мене. Та ви повинні бути обережним. Суд виправдає мене й поверне мою незаплямовану репутацію. А от вашій кар’єрі після цього суду — гаплик.

Солідний інспектор якийсь час дивився на коваля доволі зацікавлено, зрештою, як і інші, за винятком малого дивакуватого священика, який все ще роздивлявся малий молоток — знаряддя смерти.

— Он там, біля магазину, стоять двоє чоловіків, — вагомо продовжував коваль. — Це добрі торговці з Грінфорда, їх тут усі знають. Вони можуть заприсягнутися, що постійно бачили мене, від півночі й до світанку, в кімнаті нашої спільноти. Ми всеньку ніч зміцнювали наші душі молитвою. В самому Грінфорді знайдете ще з двадцять людей, котрі це засвідчать. Містере інспектор, якби я був язичником, я б дозволив вам зруйнувати кар’єру. Та я — християнин і відчуваю, що зобов’язаний дати вам шанс. То що, коли ви слухатимете моє алібі: зараз чи на суді?