Вибрані твори. Том I
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2008
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96881-5-6
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том I». Краткое содержание книги:
Джулiя (зненацька пiдводячись). Я пiду поговорю з цiєю жiнкою.
Чартерiс (схоплюючись). Нi. Нi. Облиште це, Джулiє, не доводьте справу до нового герцю мiж нас. Пригадайте, що менi вже пiд сорок, ви надто молодi для мене. Сiдайте; або ж, ще краще, дозвольте менi одвести вас додому. Ну ж, її батько ввiйде сюди!
Джулiя. Менi це байдуже. Справа за тобою. Я готова йти, якщо вона тiльки вiдмовиться вiд тебе; а доти я лишаюсь. Такi мої умови; i це твiй обов’язок щодо мене. (Непохитно сiдає. Чартерiс хвилину дивиться на неї. Потiм, щось вирiшивши, рiшуче пiдходить до канапи, сiдає на другому кiнцi й починає говорити з уїдливою вправнiстю).
Чартерiс. Щодо вас я не маю абсолютно нiяких обов’язкiв.
Джулiя (докiрливо). Нiякогiсiньких! І ти можеш дивитися менi в очi й казати це? О, Леонарде!
Чартерiс. Дозвольте менi нагадати вам, Джулiє, що тiльки ми познайомились, ви зразу стали на позицiю жiнки з прогресивними поглядами.
Джулiя. Тим бiльше ти мусив був поважати мене.
Чартерiс (замирено). Так воно й було насправдi, моя люба. Але ж не в цьому рiч. Як жiнка з прогресивними поглядами, ви вирiшили бути вiльною. Одруження ви вважали за принизливу угоду, за якою жiнка продається чоловiковi, щоб здобути соцiальний стан його дружини i право на утримання, а також пенсiю на старiсть iз його прибуткiв. Такий прогресивний погляд — н а ш погляд. Крiм того, якщо б ви одружились зi мною, я мiг би потiм виявити себе п’яницею, злочинцем, негiдником, страховищем; а ви не змогли б тодi одкараскатись од мене. Як бачите, надто великий ризик. Такий рацiональний погляд — н а ш погляд. Згiдно з цим ви зберегли за собою право покинути мене, тiльки-но ви переконаєтесь, що нашi стосунки несполучнi… якого це виразу ви вжили були… несполучнi з суцiльним розвитком вашим як людської iстоти; гадаю, що це ви так висловили iбсенiвський погляд — н а ш погляд. Отже, я мусив бути задоволеним з чарiвних зальотiв, якi мене багато дечого навчили i принесли менi кiлька годин найвищого щастя.
Джулiя. Леонарде, ти ж ось сам визнаєш, що ти зобов’язаний.
Чартерiс (з погордою). Нi, я повернув те, що одержав. Хiба ви нiчого не навчились од мене? І хiба для вас не було принадности в нашiй дружбi?
Джулiя (зворушено й з силою, бо вона тепер щира). Нi! Ти примусив мене дорого заплатити за кожну хвилину щастя. Ти помстився на менi за своє приниження, яке поставало з того, що ти був рабом своєї пристрасти до мене. Я нiколи, нi однiєї хвилини не була певна тебе. Я тремтiла завжди, коли вiд тебе надходив лист, бо вiн мiг завдати менi смертельну рану. Я жахалась твоїх вiдвiдин майже так, як палко бажала їх. Іграшкою була я для тебе, а не товаришем. (Пiдводиться, вигукуючи). О, стiльки страждання було в моєму щастi, що я ледве одрiзняла радiсть од муки. (Схиляється на стiлець бiля рояля й додає, ховаючи обличчя в руки й одвертаючись од нього). Краще було нiколи й не зустрiчатись iз тобою!
Чартерiс (обурено пiдводячись). О, ви, нiкчемо ви, без шляхетности. Так ось ваша вдячнiсть за те, що я заразтак лестив вам? І чого я тiльки не терпiв од вас — з янгольською терплячiстю. Зрозумiв я, — коли ще й двох тижнiв не минуло, як ми зробились друзi, — що всi вашi прогресивнi погляди були лиш мода, сприйнята й наслiдувана, як усяка iнша мода, що ви в них анi крихти не розумiєте й не цiнуєте. Хiба всупереч вашому пiклуванню про власну свободу ви не ставили до мене таких вимог, що проти них вимоги найревнивiшої дружини здалися б дурницею? Жодну з моїх приятельок ви не проминули вилаяти старою, бридкою, розбещеною…
Джулiя (прудко позираючи на нього). Бо вони справдi такi.
Чартерiс. Ну, добре, тодi я переходжу до таких скарг, якi навiть i ви здатнi зрозумiти. Я закидаю вам, що ви безупинно й немилосердно ревнивi й злi, що ви ображали мене з вигаданих приводiв, що ви просто били мене; що ви крали в мене листи...
Джулiя (пiдводячись). Так, гарненькi листи!
Чартерiс. ...що ви порушували свої урочистi обiцянки бiльше цього не робити; що ви цiлими годинами — та що годинами! — днями, складали шматочки подертого паперу з кошика, що пiд моїм письмовим столом, шукаючи ще якихось листiв. А потiм — удавали iз себе зневажену святiсть, мученицю, безпiдставно обдурювану й покинуту не людиною, а страховищем егоїзму.
Джулiя. Виправдання я знайшла, коли прочитала твої листи. Цiлковите довiр’я, що iснує мiж нами, дало менi право на це.
Чартерiс. Ну, щиро дякую. В такому разi я поспiшаю зламати довiр’я, що дає такi права. (Похмуро сiдає на канапу).
Джулiя (поклавши праву руку на спинку канапи й загрозливо до нього схиляючись). Ти не маєш права його зламати.
Чартерiс. Нi, маю право. Ви вiдмовились одружитись зi мною, бо...
Джулiя. Я не вiдмовлялась. Ти нiколи не просив мене про це. Якби ми були одруженi, ти б нiколи не посмiв поводитись зi мною так, як поводишся зараз.
Чартерiс (терпляче повертаючись до свого арґументу). Як люди з прогресивними поглядами, ми порозумiлися на тому, що нам не слiд одружуватись. Бо за законом, якби я зробився п’яницею, або...
Джулiя....Злочинцем, негiдником, страховищем. Ти вже казав це раз. (Кидається на канапу поруч iз ним).
Чартерiс (ввiчливо). Пробачте, моя люба. Я знаю, що в мене є звичка повторюватись. Але рiч у тому, що ви зберегли для себе волю покинути мене, як тiльки вам спаде охота...
Джулiя. Ну, i що ж з того! Я зовсiм не маю охоти тебе кидати; я рiшуче не хочу цього. Ти не зробився анi п’яницею, анi злочинцем.
Чартерiс. Ви й досi не бачите, в чому рiч, Джулiє! Ви, очевидно, забуваєте, що, залишаючи собi волю покинути мене на той випадок, якби в мене виявилася якась вада, ви залишили й менi волю облишити вас за таких же умов.
Джулiя. Надзвичайно дотепно. Ну, i що ж, хiба я зробилась п’яницею, злочинцем або негiдником?
Чартерiс. Ви зробились чимсь далеко гiршим, нiж усе це разом: ревнивою й сварливою бабою.
Джулiя (гiрко хитаючи головою). Так, ображай мене, лай мене!
Чартерiс. Я користаюсь зараз з того права, яке зараз за собою застерiг, права розiрвати з вами стосунки, коли менi захочеться. Прогресивнi погляди накладають i прогресивнi обов’язки, Джулiє. Ви не можете бути прогресивною жiнкою, коли бажаєте, щоб чоловiк був коло ваших нiг, i хочете зовсiм по-мiщанському держати його там проти його волi. Прогресивнi люди утворюють чудовi дружнi зв’язки; мiщани — одружуються. Одруження пасує багатьом! Перший його обов’язок — вiрнiсть. Дружнiй зв’язок пасує декому; його перший обов’язок — мужньо й без ремства ставитися до всiляких змiн у почуттях другої особи. Ви вибрали дружнiй зв’язок замiсть одруження. Так виконайте ж тепер свiй обов’язок i мужньо поставтесь до змiни.
Джулiя. Нiколи. Ми зв’язанi перед... перед...
Чартерiс. Так, Джулiє! Ну, як ви це висловите? Перед, чимсь таким, у що прогресивнi жiнки не вiрять, правда ж?
Джулiя (кидаючись йому до нiг). О, Леонарде, не будь жорстокий. Я надто нещасна, щоб сперечатись, щоб думати. Я знаю лише, що люблю тебе. Ти докоряєш менi тим, що я не хочу одружитись iз тобою. Я одружилась би з тобою, коли б ти просив мене пiсля того, як я покохалась iз тобою. Я згодна одружитись зараз, якщо хочеш.