Вибрані твори. Том I
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2008
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96881-5-6
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том I». Краткое содержание книги:
Чартерiс. Ну, що ж. Вiн i вивчає це все у клубi. Вiн завжди там.
Кетбертсон (люб’язно). Не завжди. Не перебiльшуйте, Чартерiсе. Ви прекрасно знаєте, що хоч я й вступив до клубу, я зробив це заради Ґрейс, гадаючи, що присутнiсть її батька там буде захистом i... i чимсь подiбним до санкцiї для неї... Але я нiколи не схвалював цього.
Крейвен (нетактовно затримуючи увагу на Кетбертсоновiй непослiдовностi). Нi, але ж це, знаєте, дуже несподiвано; запевняю вас, дуже несподiвано. Я б нiколи не подумав цього, слухавши вашi розмови, Джо. Як, ви ж казали, що всенький новiтнiй рух огидний вам, бо все своє життя ви були свiдком того, як жiночнi жiнки й мужнi чоловiки благородно терпiли страждання, добровiльно приносили жертви й ще казна-що робили. І що ж, це можна, в Ібсенiвському клубi ви бачите цю всю мужнiсть i жiночнiсть?
Чартерiс. Напевне, нi: клубнi правила забороняють подiбнi речi. Кожного кандидата до членiв мусить зарекомендувати чоловiк i жiнка, причому обидва ґарантують,що, як це жiнка, то вона позбавлена жiночих рис, а як чоловiк — то чоловiчих.
Крейвен (хитро пiдсмiюючись i нахиляючись так, щоб нагрiтi штани притиснути до змерзлих нiг). Годi, годi, Чартерiсе. Мене не обдурите такими вигадками.
Кетбертсон (палко). Це правда. Це потворно, але це так.
Крейвен (його обурення зростає в мiру того, як вiн починає уявляти собi неминучi висновки). Чи не хочете ви сказати, що хтось мав нахабство ґарантувати, що моя Юлiя жiнка, позбута жiночости?
Чартерiс (похмуро). Це звучить, як щось неймовiрне, але знайшовся чоловiк, що погодився взяти цю неможливу брехню на своє сумлiння.
Джулiя (спалахуючи). Якщо нiчого гiршого вiн не має на своєму сумлiннi, то може спати спокiйно. І як це я бiльш жiноча, нiж всi iншi, хотiла б я знати? Вони завжди кажуть подiбнi речi в мене поза спиною, я знаю це од Сильвiї. Оце недавно одна з членiв комiтету сказала, що мене зовсiм не слiд було приймати, що цi (до Чартерiса) контрабандою мене провели. Хотiла б я, щоб вона це сказала у вiчi — от що.
Крейвен. Але ж, любко, я сподiваюсь цiлком щиро, що вона має рацiю. Вона сказала тобi найкращого комплiмента. Та цей клуб — якесь кубло безчестя.
Чартерiс. Саме так. Оце й є те, що надає нашому шлюбовi такої вибраности: до нього можуть належати лише тi, чия репутацiя понад всякою пiдозрою. Чекайте, тiльки ми набудемо доброї слави, то зробимось установою, що обiлює зiпсутi репутацiї всього Лондона. Краще вступайте до нас, Крейвене. Дозвольте менi ввести вас.
Крейвен. Як! Вступити в той клуб, де якийсь негiдник ґарантував, що моя дочка — жiнка без жiночости! Якби не те, що я хвора людина, я б йому показав би.
Чартерiс. О, не кажiть так. Бо це зробив я.
Крейвен (докiрливо). Ви? Але ж це — чорти б його! дуже погано, Чартерiсе. І як це ви зважились на таку штуку?
Чартерiс. Вона хотiла цього. Та що ж, я поручивсь i за Кетбертсона, що вiн позбавлений чоловiчости; а вiн же — першорядний представник чоловiчих почуттiв у Лондонi...
Крейвен. Джо це не зашкодило, але Джулiї це зiпсувало репутацiю.
Джулiя (ображено). Таточку!
Чартерiс. Але не в Ібсенiвському клубi: там якраз навпаки. Та й що ми маємо робити, кiнець кiнцем? Ви знаєте, що руйнує бiльшiсть клубiв, одкритих для чоловiкiв та жiнок. Зараз же починаються сварки, скандали... «Cherchez la femme»!.. — завжди всьому причиною жiнка. Ну, ми це знали, коли засновували клуб, i ми запримiтили, що жiнка, яка буває всьому причиною, завжди є сповнена жiночости. Жiнки, позбавленi жiночости, що живуть iз власної працi i вмiють самi за себе подбати, нiколи не завдають нiякого клопоту. Ну, ось, ми й вирiшили просто, що в нас не буде жiнок з жiночими рисами, а коли яка й потрапить до нас контрабандою, то та вже мусить остерiгатись, щоб не поводитись пожiночому. І все в нас iде гаразд. (Пiдводиться). Приходьте туди поснiдати завтра вкупi зi мною i познайомитись iз клубом.
Кетбертсон (пiдводячись). Нi, я вже запросив його. Але ви приєднуєтесь теж до нас.
Чартерiс. О котрiй годинi?
Кетбертсон. Пiсля дванадцятої. (До Крейвена). Це число 90 по Корк-Стрiт, на протилежному кiнцi Берлiнґтонської аркади.
Крейвен (занотовуючи). Кажете, дев’яносто?.. Пiсля дванадцятої. (Зненацька знову впадає в смуток). До речi, не замовляйте для мене нiчого особливого. Менi заборонено пити вино — лише мiнеральну воду Аполлiнарiс. Нiякого м’яса — тiльки трiшки риби iнколи. Життя менi судилося коротке, але й невеселе. (Зiтхаючи). Гаразд, гаразд. (Опановуючи себе). Ну, що ж, Джулiє, час уже нам збиратись. (Джулiя пiдводиться).
Кетбертсон. Але що ж це таке, де ж Ґрейс? Треба пiти пошукати її. (Повертається до дверей).
Джулiя (зупиняючи його). О, прошу, не турбуйте її, пане Кетбертсоне. Вона така стомлена.
Кетбертсон. Але ж на хвилину, щоб попрощатись. (Джулiя й Чартерiс злякано озираються. Кетбертсон кидає на них швидкий погляд, почуваючи, що щось негаразд).
Чартерiс. Я бачу, що доведеться викласти щиру правду.
Кетбертсон. Про що?
Чартерiс. Рiч у тiм, Кетбертсоне, що панi Тренфiлд — людина, як вам вiдомо, дуже делiкатна — i ось їй здалося, що... ну, що менi дуже заманулося поговорити з мiс Крейвен на самотi. От вона й сказала, що дуже стомлена й хоче спати.
Крейвен (скандалiзованнй). Що, що?
Кетбертсон. Еге! Так ось воно що? Ну, тодi все гаразд. Вона нiколи не лягає спати так рано. Я миттю приведу її. (Упевнено виходить, Чартерiс лишається, повний жаху).
Джулiя. Ну, ось, тепер маєте! (Кидається до круглого столика i хапає свою мантилью й капелюшка). Я пiшла! (Подається до дверей).
Крейвен (жахнувшись.) Що ти робиш, Джулiє! Не можеш же ти йти, не попрощавшись iз панi Тренфiлд. Це ж було б страшенно неввiчливо.
Джулiя. Як хочеш, татку, можеш зоставатись; а я не можу. Я почекаю тебе в сiнях. (Вибiгає).
Крейвен (iдучи слiдом за нею). Але що ж я скажу, на бога? (Вона зникає. Вiн кидає своє переслiдування й повертається до Чартерiса, буркочучи). Ну, знаєте, Чартерiсе, це справдi чортзна-як негарно з вашого боку було, отак все викласти перед нами — про себе й про Джулiю.
Чартерiс. Завтра я все це з’ясую. А зараз нам i справдi краще б узяти приклад з Джулiї й зникнути. (Іде до дверей).
Крейвен (переймаючи його). Стiйте! Не залишайте ж мене. Я матиму вигляд справжнього дурня. Нi, я таки справдi розгнiваюсь на вас, якщо ви втечете, Чартерiсе.
Чартерiс (покiрливо). Добре. Я лишаюсь. (Вмощується на рояль i сидить там, дриґаючи ногами й спокiйно позираючи на Крейвена).
Крейвен (походжаючи туди й сюди). Мене страшенно мучить поведiнка Джулiї, страшенно. Вона не зноситьзаперечень у найменших дрiбницях, бiдна дитина. Розумiєте, я хочу якось вибачитись за те, що вона пiшла, це просто зневага до хазяїв. Кетбертсон, я певен, уже образився.