Тварина, обдарована розумом

Мені здається, його психологія цілком пояснює ті помилки й необережність, яких він допустився. Таким чином, усе, що він сказав під час нашої розмови про Едварда Лоренсена, насправді є автопортретом, що чудово розкриває його характер. Ми не змогли б звинуватити допитуваного в тому, що він «надто дорожить умовностями» або уникає «скандалу». Йому не раз випадало в особистому житті нехтувати громадську думку, й він постійно нехтує її в своїй справі, де його досі вважають за «вільного стрільця». Якщо в його характері є щось хитке й примхливе, то тому, що він має надто м’яке серце, лишається вірний своїй внутрішній монолітності, зовсім не піклуючись про те, яке враження справить на людей. Дехто навіть міг би зауважити, що в ньому є щось жіноче, бо він керується емоціями. Хоча емоціональність робить його зовні слабким, однак насправді він має багато сил, бо впевнений у собі, у своїй сміливості й безкорисливості.

Напевне, він більше любить своє ремесло ніж славу й не прагне грошей. Характерно, що на його рахунку в банку лежать мертвим капіталом величезні суми, проте він і не думає вкладати їх в якусь справу бодай на короткий час. Хоча він гордий і полохливий, але манери його прості, життєрадісні і без пихи. Навіть під час нашої розмови, що, як він сам жартома зауважив, не була така вже «приємна», інколи можна було помітити, що то людина веселої вдачі.

Допитуваний — людина симпатична, однак нині ми не можемо його використати як фахівця в галузі, що нас цікавить. Ним важко керувати — винятковий індивідуаліст, мало надійний і, можливо, небезпечний. Його не купиш, не залякаєш і не переконаєш. Він завжди робить те, що диктує йому розум, не дозволяючи нікому себе переламати, навіть не усвідомлюючи того, яка небезпека може загрожувати йому чи якою ціною доведеться заплатити за це. Хоч і згоджується з тим, аби ми наглядали за ним, проте неохоче, бо розглядає це як тиранію й інквізицію. Либонь, знову намагатиметься уникати нагляду, принаймні в особистому житті.