Чому люди тупі? Психологія дурості
- Автор: Марміон Жан-Франсуа
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7615-4
- Переводчик: Марина Марченко
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Чому люди тупі? Психологія дурості». Краткое содержание книги:
- Як інтернет і соціальні мережі роблять нас дурними
- Чому дуже розумні люди часом вірять у дурниці
- Як боротися з колективною тупістю
- Пропаганда відсталості та методи протистояння обскурантизму
У цій сміливій, часом зухвалій і відвертій історії психіатри, вчені, філософи, соціологи та письменники з усього світу пропонують нам свій погляд на людську дурість, її природу і на те, чому вона досі існує в нашому житті.
Люди здатні з тваринами на все. (Їх навіть за цим і впізнають, додав би Мішель Одіяр.) Але надія є. Один з представників нашого виду, далеко не дурень, філософ за фахом, заявив недавно: «Якщо я мислю, то стаю вегетаріанцем». Наука не суперечить цьому признанню Мішеля Онфрея: у тих, хто споживає бобові, в голові не горох. Ба більше: відповідно до публікації в British Medical Journal, діти, коефіцієнт інтелекту яких у десять років вищий за середній, у дорослому віці частіше обирають безм’ясну дієту, і це не залежить від їхнього соціального класу, рівня освіти чи прибутків. Тим, хто не бажає встромляти виделку в інших тварин, схоже, не бракує також і емоційного інтелекту, ба й навпаки, якщо вірити деяким дослідженням. Насамкінець, якщо хтось вважає, що м’ясо зробило внесок у розвиток мозку наших предків, цілком імовірно, що відтоді воно поміняло знак.
У цій люльці, підвішеній у космосі, яку ми називаємо Землею, щось не так із іншими тваринами. Дедалі більше знань про нашу спільну участь, маса ризиків для здоров’я і ознаки екологічної катастрофи — все це закликає нас бути бодай трішки розумнішими.
Багатші на м’ясо, ніж на розум
99 % кролів, 95 % свиней, 82 % бройлерів і 70 % несучок у Франції вирощують промислово. У багатьох випадках умови життя й забою тварин неприпустимі (наприклад, за даними Організації захисту забійних тварин (Oeuvre d’Assistance aux Bêtes d’Abattoirs, OABA) понад половина тварин під час забою залишаються у свідомості). Проте є всі підстави звинувачувати промислове тваринництво, навіть якщо не згадувати про перемелювання курчат, примусове запихання гусей і систематичне калічення поросят і корів. З погляду медицини, встановлено, що м’ясо збільшує ризик серцево-судинних захворювань і ожиріння, його статус «імовірного канцерогену для людини» (і «канцерогену» для м’ясопродуктів) засвідчила Всесвітня організація охорони здоров’я. В одній публікації в журналі Академії наук США (PNAS) науковці з Оксфорду порахували, що, коли б людство зробило вибір на користь рослинного харчування, рівень смертності зменшився б на 6—10 %.
Ще одна нераціональність — виробництво м’яса є джерелом масштабного марнування ресурсів: щоб виробити один кілограм яловичини, потрібно 25 кг рослин (4,4 кг на кілограм курятини і 9,4 кг свинини). За оцінкою ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН), для виробництва однієї-єдиної калорії м’яса потрібно від 4 до 11 рослинних калорій. Таке неощадне використання сільськогосподарських ресурсів на користь м’яса, справжній «протеїновий завод навспак», недавно висвітлила інша публікація в PNAS. В ній показано, що заміщення рослин, спрямованих на виробництво яловичини, свинини, молочних продуктів, птиці та яєць, на рослинну продукцію для людини дозволило б отримувати у 2—20 разів більше протеїнів на гектар. Спираючись тільки на дані про американське сільське господарство, автори вважають, що це дало б можливість додатково прогодувати 350 мільйонів людей.
Крім того, тваринництво дорого коштує природі: це головна причина знеліснення, найбільше джерело викидів парникових газів з усіх видів людської діяльності (14,5 % загальних викидів проти 13 % від транспорту, за даними ФАО). Як пише Девід Робінсон, автор книжки «М’ясономіка» (Meatonomics): «виробництво тваринних білків потребує в сто разів більше води, в одинадцять разів більше енергії та в п’ять разів більше землі» (дивіться також F. Nicolino, Bidoche. L’industrie de la viande menace le monde, Les liens qui libèrent, 2009). Нарешті інтенсивне тваринництво — фактор, який може сприяти розвитку й передаванню епідемій, і в деяких країнах воно загрожує санітарній безпеці населення. Споживання м’яса тварин, у корм яких додають медикаменти для профілактики імовірних в умовах скупчення тварин у закритих приміщеннях інфекцій, має наслідком послаблення дієвості антибіотиків.
Л. Б.
Як боротися з козлами
Термін «козел» треба насамперед визначити, бо важко протистояти невідомому ворогові.
У вигуку «От козел!» добре чутно гнів у цьому іменнику, на відміну від спорідненого «От дурень!», який звучить приязніше, хоча й належить також до регістру образ. Те саме стосується й «кози» й «дурепи»: якщо не брати до уваги депресивних моментів глибокої меланхолії, ми, наприклад, з більшою охотою назвемо себе перед дзеркалом дурепою, ніж козлом чи козою[140].
140
У цій статті слово «козел» використане у загальному непрямому значенні й охоплює вочевидь і жіночу форму.