Чому люди тупі? Психологія дурості

Раціоналізація

До звичайного невігластва додається невігластво, яке можна назвати мотивованим. Щоб уникнути неприємного відчуття через усвідомлення невідповідності між споживацькою поведінкою і уявленням про тварин, яких споживаєш (які навіюють думки про відмову від їхнього споживання), зручне рішення полягає в тому, як припускає теорія когнітивного дисонансу, щоб підправити ці уявлення. Так, одне дослідження показало, наприклад, що розумові здібності, приписувані тваринам, просто корегувалися відповідно до їхньої їстівності: коровам чи свиням приписували менші розумові здібності, ніж котам, левам чи антилопам. В іншому дослідженні учасники повинні були оцінити розумові здібності барана, після того як їм повідомили, що тварина змінить пасовисько, чи навпаки, що її подаватимуть на обід. В останньому випадку її розумові здібності применшувались. І в третьому дослідженні (в якому кидається в очі, що люди думають смаковими рецепторами) учасникам коротко представили ссавця, який зустрічається в Новій Гвінеї, — деревного кенгуру Бенета. Потім повідомляли різну інформацію. Наприклад, що м’ясо тварини споживали мешканці Нової Гвінеї, або навпаки, жодних згадок про його споживання в їжу. Після цього учасників просили оцінити, як сильно страждав би цей вид кенгуру, якби зазнав поранення, і чи він заслуговує на ставлення за моральними критеріями. Результати показали, що самого лише включення цієї тварини до категорії їстівних вистачило для зміни оцінки її здатності відчувати. А оцінка здатності відчувати визначила, своєю чергою, моральну стурбованість щодо тварини. Можна спростувати по черзі й інші розумні вигадки, що дозволяють виправдати споживання м’яса, як-от: фіналістичні виправдання («Рослини існують для добробуту тварин, а дикі тварини — для добробуту людини» (Аристотель[139])), відмова в емпатії («Ми бачимо (…) що смерть болісна для тварин. Але людина на це не зважає у тварин» (Святий Августин)), евфемічна міфологія про згоду тварин (які дарують нам своє м’ясо в обмін на наші «добрі» турботи), заперечення страждань тварин («тварини менше страждають, коли їх ріжуть у свідомості, ніж коли їх ріжуть оглушеними»), згадування вищих цілей (як «нагодувати людство» чи «аргумент про хворих на рак дітей» на захист дослідів над тваринами), взагалі виживання («якщо людина буде приречена на вегетаріанство, вона не виживе»), харчова апорія (аргумент про «плач моркви»), демонізація вегетаріанства (підозри в мізантропії, прирівнювання вегетаріанства до нацизму) тощо.