Чому люди тупі? Психологія дурості

«Воно кричить, але воно не відчуває», — клявся своєю чергою Мальбранш, б’ючи свого собаку. Але не варто насміхатися над нашими давніми філософами, бо невігластво не є привілеєм якоїсь однієї доби. У червні 2017 року газета The Washington Post опублікувала результати онлайн-опитування репрезентативної вибірки американців: 7 % респондентів (понад 16 мільйонів) стверджували, що какао з молоком походить від коричневих корів. Далі більше: опитування американського міністерства сільського господарства виявило, що кожен п’ятий дорослий не знав, від яких тварин походить м’ясо в бургерах. Два дослідники з університету Девіса в Каліфорнії, Александер Гесс і Кері Трекслер, опитували дітей 11—12 років і з’ясували таке: 40 % не знали, що м’ясо в бургерах від корів, а 30 % — що сир роблять з молока. Харчове невігластво процвітає і з цього боку Атлантики: опитування французів 8—12 років показало, що 40 % дітей не знали, з чого роблять шинку, а дві третини не могли назвати походження біфштекса. Крім того, чимала частка дітей заявляли, що риба позбавлена кісток. Який відсоток дітлахів висловиться за те, що приховані молочні залози корів самі виділяють молоко без потреби годувати теля? Робіть свої ставки.

Багатовікове невігластво щодо інтелекту тварин сприяло пануванню людини над тваринами, і прогрес когнітивної етології та нейронаук поки не спромігся це виправити. Проте фахівці вважають сьогодні, що «тварини інших, ніж людина, видів мають нейроанатомічні, нейрохімічні та нейрофізіологічні основи свідомих станів, а також здатність показувати самовільну поведінку» (Кембриджська декларація, 2012), і не бракує праць, які доводять, що тварини не такі вже й дурні[135],[136]. Але простого поширення знань аж ніяк не досить, щоб вилікувати химери розуму. Тим більше що людські консорціуми, які спеціалізуються на вирощуванні тварин і продажі їхньої продукції, вправляються в пропагуванні ідилічних пасторальних картинок з усміхненими коровами й курками, що нетерпляче прагнуть потрапити до нас на стіл. Як зауважує філософиня Флоранс Бюрга[137], усунення тварини і створення образу безтілесного м’яса — це частина ретельної евфемізації дійсності тваринництва й забою, до якої закликають професійні інструкції галузі. Філософ Мартен Жібер[138] зазначає, що 2013 року журнал «Тижневик бретонського фермера» наставляв тваринників: «Треба “знетваринити” продукт, себто розірвати ймовірний емоційний зв’язок з твариною, роблячи наголос на кінцевому продукті». У тому ж ключі один галузевий журнал з виробництва м’яса, процитований Скотом Плоусом з Весліанського університету, нагадував, що «пояснювати споживачу, що ягнячі реберця, які він оце придбав, є частиною тіла одного з тих милих маленьких створінь, пустощами яких ми милуємось навесні у полі, мабуть, найпевніший спосіб перетворити його на вегетаріанця».