Ностромо. Приморське сказання

Але дон Хосе, не звертаючи уваги на ці огульні звинувачення, ніби не почувши ні слова, взявся захищати Барріоса. Той чоловік — досить компетентний для свого особливого завдання в рамках плану операції. Воно полягає у проведенні наступу з Кайти, базового пункту, на фланг революційних сил, які йдуть на Санта-Марту з півдня, а тим часом столицю прикриває інша армія, в розташуванні якої перебуває президент-диктатор. Розговорившись, дон Хосе значно пожвавився і схвильовано нахилився вперед під застиглим поглядом доньки. Деку, ніби занімівши перед лицем такого запалу, не зронив ні слова. Коли дзвони міських церков задзвонили до Oración[148], екіпаж в’їхав у старі ворота навпроти гавані, подібні до безформного монумента з листя і каміння. Крізь стукіт коліс під лункою брамою почулося дивне пронизливе виття, і Деку з його заднього сидіння було видно, що люди, які брели узбіччям за екіпажем, усі як один повернули голови під своїми сомбреро та ребосо[149], аби подивитись на локомотив, що стрімко вирвався з-за будинку Джорджо Віоли, а білий шлейф пари над ним ніби розчинявся в надривному, істерично протяжному гудку, що нагадував переможний воїнський клич. І все це нагадувало якесь зникоме видиво: привид паротяга, який з пронизливим вищанням проноситься повз опору воріт, а позаду — відсахування сполоханої цим войовничим видовищем юрби, яка нечутно відступила на кілька кроків закуреним шляхом. То був вантажний потяг, який повертався з Кампо на обнесену парканом станцію. Порожні вагони легко котились одноколійкою, не гуркотіли колеса, не стугоніла земля. Машиніст, проїжджаючи повз «казу» Віол, підняв на знак привітання руку і вміло збавив швидкість перед тим, як заїхати на станцію, а коли затих оглушливий вереск парового свистка і скрип гальм, то черга важких сильних поштовхів вкупі з брязкотом ланцюгових зчеплень під склепінням воріт справляла враження якихось тяжких ударів та гримотіння кайданів.