Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Як зазначалося в попередніх розділах, у пізньому палеоліті у степи та передгір’я Криму розповсюджується індустрія граветійського кола, походження якої дослідники пов’язують з розселенням носіїв молодовської культури Подністров’я. Час, шляхи та ареал розселення у Криму цієї культурно-історичної єдності в науці поки що не з’ясовані. Археологічні пам’ятки цієї культури в Криму нещодавно знайдено і поки що недостатньо досліджено.

Короткий огляд етноісторичної ситуації в Криму наприкінці плейстоцену за даними археології виявив її складний і суперечливий характер. Мозаїка археологічних культур у фіналі пізнього палеоліту в Криму була зумовлена багатьма причинами. Серед них насамперед підкреслимо розбіжності шляхів адаптації до різноманітного природного оточення (гори, яйли, ліси, степи); неоднорідність пізньопалеолітичного населення (місцеве — пам’ятки типу Сюрень 1, прийшле — пам’ятки типу молодовської культури та ін.); перебудова природного оточення, яка тут почалася дещо раніше, ніж у північних районах, та формування нових традицій життєзабезпечення; відносно велика щільність населення ще з мустьєрського часу, що призвела до зниження репродуктивності природного середовища тощо.

На початку голоцену в Криму чіткіше простежується етноісторична ситуація. У гірських районах набуває подальшого розвитку шан-кобинська етноісторична єдність, яка поступово з наступом геологічної сучасності еволюціонує у мурзак-кобинську (гірсько-кримську) етноісторичну спільність, що до кінця мезоліту залишається єдиним етноісторичним угрупованням у гірському Криму; пізніше на її основі складається нова неолітична культура. У виробничих комплексах гірськокримської культури зрідка трапляються верболисті наконечники, як згадка про колишнє існування в Криму інших традицій оформлення мисливської зброї.