Паразити свідомості

Так, це, безперечно, вихід. Відразу ж після ленчу Райх, Флейшман і я пішли до президента і виклали йому свої міркування. Якщо паразити знищать нас, то долю Землі буде вирішено на їхню користь. Вигравши битву, вони безжально нищитимуть кожного, хто спробує знову розкрити їхню таємницю. Отже інтереси людства вимагають, щоб приблизно п'ятдесятьом з нас дозволили, скориставшись місячною ракетою, провести кілька наступних тижнів на одному з супутників або перебути на тій-таки ракеті між Землею й Місяцем. За цей час ми наберемося сили і, мабуть, зможемо подолати паразитів. А як ні, то кожен із нас набере собі групу учнів, чоловік п'ятдесят, і візьме з собою в космос. Кінець кінцем ми створимо цілу армію, яка буде спроможна захистити людство.

Котрийсь із істориків зауважив, що ми "приневолили" президента Мервілла так само, як паразити приневолили Гвамбе, і змусили його погодитись на нашу пропозицію. Такий крок був би, звичайно, виправданий в умовах кризи, але потреби вдаватися до нього не було. Мервілл ладен був прийняти будь-які наші пропозиції: криза його нажахала.

Я вже казав, що Спенсфілд і Ремізов дали нам список з дванадцяти чоловік, яких можна було приєднати до нашого гурту. Ми прийняли з того списку поки що лише половину. Крім того, Голкрофт, Ебнер та інші також подали численні рекомендації щодо людей, яких вони знали. Наслідком стало те, що надвечір ми вже мали в списку тридцять чоловік, які дали згоду приєднатися до нас. Засобами військово-повітряних сил Сполучених Штатів Америки їх привезено до Вашінгтона, і до восьмої години наступного ранку наш гурт уже налічував тридцять дев'ять чоловік. Мав прибути сорок один чоловік, але літак, що летів із Лос-Анджелеса з двома психологами на борту, розбився над Великим Каньйоном. Ми ніколи не дізналися про причину катастрофи, але здогадатись, чия це робота, було неважко.

Президент організував усе таким чином, щоб ми могли стартувати вже наступного дня пополудні з ракетодрому в Аннаполісі. А тим часом ми пройшли з нашими двадцятьма вісьмома учнями прискорений курс феноменології. І переконалися, що, практикуючись, ми зробили величезний крок уперед у вдосконаленні самих себе. Можливо, загальна атмосфера кризи також сприяла цьому (у всякому разі, вона викликала разючі зміни в Мервіллі, Філіпсі, Ліфі й Ебнері). Вже наприкінці дня один з наших нових учнів спромігся на невелику психокінетичну дію, посунувши купку сигаретного попелу.

І все ж нас не облишало зловісне передчуття того, що нам щось загрожує і ззовні, і зсередини. Якби довелося стати з ворогом на відкритий поєдинок – ми б вистояли, це ми знали. Але ж який розпач охоплював усіх на саму думку про те, що паразити могли використати проти нас будь-кого з кількох мільярдів людей. Це породжувало безнадію і таке відчуття, неначе шукаєш голку в копиці сіна. А треба ще сказати, що протягом усього нашого перебування у Вашингтоні ми повсякчас тримали під контролем президента: паразити могли б досить легко захопити потрібні для них ланцюги в його мозку.