Гордість і упередженість
- Автор: Остин Джейн
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 966-03-2896-6
- Переводчик: Володимир К. Горбатько
- Жанр: Другие романтические романы
Электронная книга - «Гордість і упередженість». Краткое содержание книги:
Перше знайомство героїв роману «Гордість і упередженість» багатого аристократа Дарсі та дочки провінційного поміщика Елізабет не обіцяло серйозних почуттів між ними. Дарсі поставився до сім’ї Елізабет зверхньо, з упередженістю, і дівчина відповіла йому так само. Це і стало головною перешкодою у їхніх відносинах. Навіть тоді, коли вони зрозуміли, що не можуть жити один без одного, їм не просто було зламати свою гордість, щоб відкрити серця коханню…
Десь опівдні наступного дня, коли Елізабет готувалася у своїй кімнаті до прогулянки, внизу несподівано почувся шум, наче всі присутні в будинку загомоніли гучно й безладно; вона прислугалась і за мить почула, що хтось мчить чимдуж сходами догори і гукає її. Відчинивши двері, вона побачила Марію, котра, сама не своя від збудження, скрикнула:
— Ой, Елізо, люба Елізо! Благаю, ходімо хутчіше до вітальні, бо звідти можна таке побачити, таке побачити! Я не скажу тобі, що саме. Хутчіше, ходімо зараз же.
Марно розпитувала її Еліза; Марія більше нічого не схотіла їй сказати, тож у передчутті цього дива вони побігли до вітальні, яка виходила якраз на проїзд. Диво полягало в тому, що біля воріт саду зупинився низький фаетон, у якому сиділи дві жінки.
— Оце і все?! — вигукнула Елізабет. — Я подумала, що до саду щонайменше вдерлися свині, а це всього лише леді Кетрін та її донька!
— Та ти що! — мовила Марія, надзвичайно вражена таким незнанням. — Це не леді Кетрін; літня жінка — це місіс Дженкінсон, їхня служниця, а друга — це міс де Бург. Ти тільки поглянь на неї — така маленька! Хто б міг подумати, що вона така маленька і худенька!
— Це така грубість з її боку — змушувати Шарлотту стояти на такому вітрі. Чому б їй самій не зайти сюди?
— Та куди там! Шарлотта каже, що вона до них майже ніколи не заходить.
– її зовнішність мене цілком задовольняє, — мовила Елізабет, думаючи про своє. — Вона має вигляд дурноверхої та злої. — Певна річ, така підійде йому дуже добре. Саме вона і стане йому підходящою дружиною.
Містер Коллінз і Шарлотта стояли разом біля воріт і розмовляли з дамами; а сер Вільям, на велику потіху для Елізабет, розмістивсь у вхідних дверях і з щирим захватом споглядав аристократичну велич, що постала перед його очима, заповзято розкланюючись кожного разу, коли міс де Бург кидала погляд у його бік.
Нарешті говорити стало ні про що; дами поїхали собі, а всі інші повернулися до будинку. Тільки-но зустрівши двох дівчат, містер Коллінз почав вітати їх із тим великим щастям, що випало на їхню долю, а Шарлотта розтлумачила, в чому саме це щастя полягало: всю компанію запросили наступного дня до обіду в Розінгсі.
Розділ XXIX
Запрошення до Розінгса довершило тріумф містера Коллінза. Можливість продемонструвати велич своєї покровительки зачудованим гостям, дати їм змогу побачити її поштиве ставлення до себе і до своєї дружини — ось чого він прагнув, тож не міг нарадуватися, що така нагода трапилася так швидко завдяки великодушності й поблажливості леді Кетрін.
— Мушу сказати, — мовив він, — що я б не здивувався, коли б її світлість запросила нас у неділю до Розінгса попити з нею чаю. Знаючи привітність леді Кетрін, я цілком міг би на це розраховувати. Але хто міг передбачити саме такий вияв шанобливості? Хто міг подумати, що ми отримаємо запрошення пообідати з нею (і не тільки ми, а й гості) майже відразу після вашого прибуття?!
— Я в меншій мірі здивований тим, що трапилося, — відповів сер Вільям, — бо добре знайомий з манерами людей справді великих, а моє становище в суспільстві дозволило мені теж набути таких манер. Серед людей, представлених до королівського двору, такі приклади вишуканої вихованості зустрічаються досить часто.
Увесь день і ранок наступного дня всі тільки й говорили, що про майбутній візит до Розінгса. Містер Коллінз ретельно напучував гостей на те, чого їм слід чекати, щоб вигляд пишних кімнат, великої кількості слуг та розкішного обіду не справив на них приголомшливого враження.
Коли дами розходилися, щоб почати вбиратися, він звернувся до Елізабет:
— Люба моя кузино! Не хвилюйтеся з приводу вашого вбрання! Леді Кетрін зовсім не збирається вимагати від нас тієї ж вишуканості одягу, котра властива їй та її дочці. Я радив би вам просто вдягнути ваші найкращі речі, бо ситуація не потребує чогось більшого. Леді Кетрін нічого поганого про вас не подумає, якщо ви з'явитесь у простому вбранні. Їй подобається, коли береться до уваги відмінність у соціальному становищі.
Доки жінки вдягалися, він декілька разів підходив до дверей кожної з них, настійно рекомендуючи поквапитися, оскільки леді Кетрін дуже не любила, коли хтось запізнюється до обіду і змушує її чекати. Такі страхітливі розповіді про її світлість та про її манери нагнали жаху на Марію Лукас, котра не звикла часто бувати в товаристві, й тому вона очікувала на своє представлення у Розінгсі з не меншими побоюваннями, ніж її батько перед представленням у Сент-Джеймсі.