Гордість і упередженість
- Автор: Остин Джейн
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 966-03-2896-6
- Переводчик: Володимир К. Горбатько
- Жанр: Другие романтические романы
Электронная книга - «Гордість і упередженість». Краткое содержание книги:
Перше знайомство героїв роману «Гордість і упередженість» багатого аристократа Дарсі та дочки провінційного поміщика Елізабет не обіцяло серйозних почуттів між ними. Дарсі поставився до сім’ї Елізабет зверхньо, з упередженістю, і дівчина відповіла йому так само. Це і стало головною перешкодою у їхніх відносинах. Навіть тоді, коли вони зрозуміли, що не можуть жити один без одного, їм не просто було зламати свою гордість, щоб відкрити серця коханню…
Елізабет уже заздалегідь приготувалася побачити містера Коллінза у всій його величі; її не могло не здивувати те, що, демонструючи розміри кімнати, її особливості та меблі, він звертався безпосередньо до неї, наче бажаючи дати їй зрозуміти — що вона втратила, коли відмовила йому. Але хоча все й було вишуканим та зручним, вона все одно не могла потішити його хоча б одним зітханням, у якому б чулося каяття; навпаки — вона з подивом позирала на свою подругу, котра примудрялася бути життєрадісною, маючи такого занудливого чоловіка. Щоразу, коли містер Коллінз казав щось таке, що явно могло змусити його дружину відчувати сором (а це траплялося досить часто), Елізабет, сама того не бажаючи, поглядала на Шарлотту. Двічі або тричі їй здалося, що вона помітила слабкий спалах рум'янцю, та загалом виявляла мудрість, удаючи, що не чує цих дурниць. Насидівшись донесхочу та вдосталь і намилувавшись різними меблями в кімнаті — від шафи до камінної решітки, — і розповівши все про свою поїздку до Лондона, гості на запрошення містера Коллінза вирушили на прогулянку до великого й добре спланованого саду, доглядом за яким він займався особисто. Робота в саду давала містеру Коллінзу чимале задоволення, і він вважав це заняття гідним усілякої пошани. Із захватом Елізабет спостерігала, з яким гідним поваги самоконтролем говорила Шарлотта про корисність моціону; вона здогадувалася, що її подруга всіляко такі прогулянки заохочує. Містер Коллінз, крокуючи попереду кожною алеєю і кожною стежиною, в найменших подробицях так описував красу, яка відкривалась їхнім поглядам, що від цієї краси не лишалось і сліду, як не лишалося гостям і часу на вислови захвату, на котрі він явно розраховував. Містер Коллінз міг пригадати кількість ділянок у кожному напрямку, кількість дерев у найвіддаленішому кутку. Але жоден із краєвидів його саду, округи — та й усього королівства! — не міг іти у порівняння з краєвидом Розінгса, що відкривався через галявину, котра межувала з садом якраз напроти його будинку. Це була красива сучасна будівля, вдало вписана в похилий ландшафт.
Після демонстрації саду містер Коллінз забажав показати гостям іще й дві ділянки своїх лук, але дами, неналежно взуті, щоб крокувати залишками вранішньої паморозі, відмовились і повернули назад; поки господар прогулювався в компанії сера Вільяма, Шарлотта забрала свою сестру і подругу, щоб показати їм будинок, явно дуже задоволена можливістю зробити це без допомоги свого чоловіка. Це була невелика, але вдало збудована і зручна споруда; все в ній було розташовано і обладнано з вишуканістю та продуманістю, і Елізабет розуміла, що це — цілковито заслуга Шарлотти. Забувши про існування містера Коллінза, можна було відчути, що скрізь панує приємна і затишна атмосфера; Шарлотті вона була явно до вподоби, тож — вирішила Елізабет — та і справді часто забуває про його існування.
Елізабет уже встигла дізнатися, що леді Кетрін все ще перебуває в Розінгсі. Про неї знову заговорили за обідом, коли містер Коллінз, приєднавшись до товариства, зазначив:
— Отже, міс Елізабет, цієї неділі ви матимете честь побачитися з леді Кетрін де Бург у церкві, і я не сумніваюся, що ви будете від неї в захваті. Вона вся — доброзичливість і поблажливість, тож я певен, що після служби вона вшанує вас часточкою своєї уваги. Скажу без вагань, що вона неодмінно внесе вас і мою своячку Марію до кожного запрошення, котрого вона удостоїть нас під час вашого перебування тут. У моїй любій Шарлотті вона просто душі не чує. Ми регулярно обідаємо в Розінгсі двічі на тиждень, і нам ніколи не дозволяють повертатися додому пішки, її світлість завжди наказують подати нам свою власну карету, а вірніше — одну зі своїх карет, бо їх декілька.
— Леді Кетрін і справді дуже поважна та розумна жінка, — додала Шарлотта, — і надзвичайно приязна сусідка.
– Істинна правда, серденько, я завжди говорю те ж саме. Це така жінка, по відношенню до якої ніяка пошана не буде надмірною.
Вечір проминув здебільшого за розмовами про гертфордширські новини і за переказами змісту вже прочитаних листів. Коли ж він закінчився й Елізабет залишилася сама у спальні, то вона не могла не вдатися до роздумів про міру задоволення Шарлотти своїм життям, не могла не усвідомити, з якою спритністю і тактом (і з яким терпінням!) її подруга впорувалася зі своїм чоловіком, не могла не визнати, що все це їй удавалося дуже добре. Елізабет не могла також не поміркувати — а як же пройде решта їхнього візиту: в розміреному плині їхніх звичних занять, у дратівних зауваженнях містера Коллінза, в цікавому спілкуванні з мешканцями Розінгса? Невдовзі її жвава уява все розставила по своїх місцях.