Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Що в бідного аж хвіст відпав.
17.11.1978 р.
КОЛИСКОВА
Всім доброї ночі,
Приємного сна,
Щоб всім вам приснилася
Тепла весна.
А ще хай присниться
Вам мавпа, барсук,
Ведмідь гімалайський,
І дурень-віслюк.
Ой, баюшки-баю,
Хто рано засне,
До того у гості
І зайчик прийде.
12.9.1974 р.
С.С.
Скільки ж ти, тварюко,
Розвела сімей,
І в батьків відбила
Ти скількох дітей?
Скільки ж їм принесла
Горя сучка ця,
Шляючись по місту
В пошуках кінця.
4.10.1978 р.
МОЇЙ УКРАЇНІ
Замучена, засмучена,
Та ніжна, як весна,
Вкраїно, моя матінко,
Яка ж ти чарівна!
А скільки в тебе щедрості,
А скільки доброти,
Що ладна всіх зігріти
І всім щось дати ти.
Тому ото і преться
До нас усе дермо,
Аби відвести душу
Й пограти... в доміно.
8.5.1983 р.
СВІЖИЙ ВІТЕР
Ти завжди, як свіжий вітер,
Що цілує в полі квіти.
Може б й ти мене, мій Грицю,
Хоч разок повів в пшеницю!
Ми говоримо про вітер,
Де живе він? Кажуть – в квітах?
Та і справді, щоб не квіти,
Звідки б взявся свіжий вітер?
18.6.1990 р.
ХТО СЕБЕ ПОВАЖАЄ
Хто себе сам поважає,
Той людей не ображає,
Й все під себе не гребе,
Трохи й іншим залишає.
8.6.1978 р.
НЕ ВІР КАТАМ
Ти не вір катам ніколи,
Хай бояться нас вони,
Хочуть? – щоб ми їх вважали,
То хай будуть – теж людьми.
24.5.1992 р.
ТРИНДА-РИНДА
– То ти їдеш, то не їдеш,
А то геть втікаєш,
Нащо ж хлопцю обіцяєш,
Те, чого не маєш?
Ой, ти дівчино-дівчино,
Що ж ти наробила?
Де ж ти свою тринду-ринду,
Скажи, загубила?
– Що я вам сказати маю,
Я й сама не знаю,
Пішла з хлопцями до гаю,
Аж ринди немає.
Що там було як гуляла,
І сама не знаю,
А як ранком я проснулась,
Аж ринди – немає,
– Що ж ви, хлопці, мовчите всі?
Годі вже стояти!
Бо пора вже тринду-ринду
В дівки пошукати.
Довго всі її шукали,
Де барвінок в’ється,
А вона там... притаїлась
Й з їх усіх сміється.
– Ой, ви, хлопці, ой, ви хлопці,
Що сталося з вами?
Що не можете знайти вже
Й ринду між ногами.
19.12.2012 р.
ПОЕТ І ПОЦІЛУНОК
Заговорила, посміхнулась,
І все від серця відлягло,
А ще десь із півгодини
Все кипіло і ревло.
Що таке душа поета?
Скільки тре’ для щастя їй?
Сотні тисяч поцілунків,
І поет – навіки твій.
23.12.1992 р.
ОЙ, В САДОЧКУ
Ой, в садочку під горою,
Де чайка літає,
Сидить хлопець з дівчиною
І в неї питає:
– Ой, чому ж ти, моя люба,
Про мене не дбаєш,
І від мене, так як вечір,
Ти кудись літаєш?
Я б від тебе не літала,
І тебе б кохала,
Якби тільки твоя мати
Про те все не знала.
Над лісочком, над ставочком
Чаєчки літають,
А вже дівки самі дають,
І в мам не питають.
3.9.1974 р.
ЯКЩО ВИ ЗАКОХАНІ
Я пишу про милих і коханих,
Про красунь, що нам несуть любов,
І її дарують, як тюльпани,
Збуджуючи розум наш і кров.
Так буває в кожної людини,
Так буває з кожним знов і знов,
Як проз вас пройде ота дівчина
З пазухою повною обнов.
А як кров у тому поєдинку
Тут же в нас зіб’ється у комок,
Як до нас всміхнеться та дівчина
Пазухою, повною ціцьок...
І вона також у тім пориві,
У ту мить стає, немов вогонь,
Й так підлізе гарненько під хлопця –
Що пройде відразу в нього сон.
30.8.1974 р.
КОЛИ ЛЮДИ ПОСМІХАЮТЬСЯ
Кожному щастю дається свій вік,
Щастя з новизни, з краси бере лік.
Щастя тоді – коли люди сміються,
Й тим хто кохає – завжди віддаються.
Бо, мабуть, творець, як людину творив,
Він кожній у душу іскринку вселив,
І дав їм характери різні, росу,
Щоб кожний знаходив свою в ній красу.
І, мабуть, творець це для того створив,
Щоб кожний, крім жінки, ще й інших любив,
Й, можливо, він того нарік ідеалом,
Якому завжди було ніжності мало.
Бо поки дружину собі ти шукав,
То хтось її певно також розважав.
Життя любить ласку і ніжності море,