Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-91-5
- Переводчик: София Цисарева
- Жанр: История
Электронная книга - «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів, передусім тих, хто цікавиться різноманітними питаннями історії.
ISBN 978-617-7192-91-5
© Переклад. С. Цисарева, 2018
© Видавництво Анетти Антоненко, 2018
© Ніка-Центр, 2018
© Серія «VIAE HUMANAE». Ніка-Центр, 2009
Нариси Шардена були схожі на рекламні листівки про суспільство добробуту 1980-х рр. у скандинавських країнах. Утім, для перського суспільства шах був страшним деспотом, якого небезпечно було запрошувати на перемовини. Аристократія, міністри та члени двору боялися способу правління Сефевідів. Шарден переповідає слова можновладця Рустама Хана: «Завжди, виходячи від шаха, перевіряю, чи все ще маю голову на плечах».
Також було небезпечно бути родичем шаха. Шах Аббас не давав своїм нащадкам жодного шансу. Він тримав синів у гаремі та ніяким чином не навчав їх, не готував до ролі правителя. Натомість Аббас убивав і засліплював як дітей, так і онуків, оскільки боявся захоплення влади. Така ж недовіра гнітила й інших правителів династії Сефевідів. Відірвані від життя шахи були змушені покладатись у прийнятті рішень на своїх радників. Так, наприклад, онук Аббаса шах Сефі був цілковито залежним від них. Після смерті Сефі у 1642 р. за уряд його восьмирічного сина Аббаса ІІ відповідав досвідчений візир Сарі Тагі. Хоча його змальовують як чесну та справедливу людину, через свою відвертість і прямодушність Тагі зажив багато ворогів і в 1645 р. його було вбито.
Митці не стали маріонетками у політичних процесах в Ісфахані. Хоча Сефевіди бували часом суворими, вони, утім, були також великими поціновувачами мистецтва. Наприклад, шах Тахмасп захоплювався мініатюрою, про що свідчить перське вишукане мистецтво виготовлення книжкових обкладинок у XVI ст. Правителі уникали спокуси вказувати мистецтву напрямок розвитку.
Рай для мистецтв і ремесел
В Ісфахані виготовляли товари, що всюди у світі вважалися предметами розкоші. Ісфахан став визначним світовим центром декоративно-прикладного мистецтва XVII ст. Шах Аббас був одним із перших правителів, кому спала на думку ідея об’єднати мистецтво, ремесла і промисловість у багатопрофільну підприємницьку діяльність. Так, він не розумів, чому це весь світ купує порцеляну в Китаї. Тому Аббас переселив до Ісфахана триста китайських керамістів разом із родинами. Китайські ремісники працювали у королівських майстернях і навчали місцевих майстрів виготовлення порцеляни. Китайський дизайн в Ісфахані поступово змінювався, перетворюючись на мистецтво кераміки, що поєднало в собі вплив династії Мін з Китаю та Персії.
Використовуючи спокійні кольори та пастельні тони, керамісти створили прекрасні образи. Були тут і небесно-блакитний, і легкий сіро-блакитний, і лавандово-синій. Був шафрановий і лимонний. З’явилися нові предмети посуду: тарілки для рису, восьмикутні таці, видовжені пляшечки-розпилювачі для парфумів. Керамічні вироби прикрашали каліграфією та квітковими орнаментами. В оформленні особливо відчувався вплив двох майстрів — Алі Ризи та Різи Аббасі.
Роботи Алі Ризи і сьогодні можна побачити на площі Мейдан у мечеті Імама та мечеті шейха Лютфулли. У 1598 р. Алі Ризу було призначено хранителем королівської бібліотеки. Він був також відповідальним за живопис і каліграфію.
Різа Аббасі був відомим завдяки своїм мініатюрам. Минуле не ідеалізували, героям не поклонялися. Тепер зображали також голомозих чоловіків середнього віку, що зняли з голови величезний тюрбан. Аббасі залишився в історії передусім завдяки еротичним мотивам. На його картинах повторюються сюжети з елегантними молодими чоловіками та жінками, що фліртують, нюхають квіти в полі, разом п’ють каву чи вино.
Роботи Алі Ризи та Різи Аббасі помітно вплинули, крім кераміки, й на текстильне мистецтво. У XVII ст. в Ісфахані народився знаменитий експортний товар, відомий по всьому світу: персидський килим.
Хоча виробництво килимів у Персії було надзвичайно стародавньою традицією, перший килимовий завод було засновано в Ісфахані за часів шаха Аббаса. Кольори, форми та якість килимів Ісфахана були єдиними у своєму роді.
Малюнок на килимах був зазвичай геометричним або квітковим. У ісфаханських килимів було біле тло, на якому були зображені блакитні, рожево-червоні або індигово-сині орнаменти. По центру був медальйон, навколо нього — виноградні лози та пальмові гілки.