Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Книжки і автори. «Леґенда однієї садиби». Поправте ласкаво «Історія» на «Леґенда». Повість існує і в українському перекладі, явно не з ориґіналу — в ЛНВ, під назвою «Інґрид».
Poor Yorick. «Kosmos». Образ світу — лотоса над темною тонею ріки — взятий з J. Lahora (Казаліса), французького парнасця (див. Гіляров, «Предсмертные мысли XIX в.»).
Cor anxium. 1. «Сон Святослава» дійсно приснився мені. Остання терцетка — зарисовка пейзажу, — те, що видко з мого вікна. Я прокинувся і підійшов до балкона, щоб прогнати владу сну. Взагалі весь цикл про «щемлячі» настрої — неврастенічний.
Дніпро. Приглянувшись до дат, Ви розрізните два поклади, що виникли після подорожей 1930 і 1934 году. Замикаються вони сонетом 5-м («Відповідь»). Образ Івана в цьому сонеті взятий з Довженкового фільму (знаменитого фільму, на мій погляд). Сонет 4, з яким він перекликається, є переказаний своїми словами докір Коряка, що наші поети, пишучи про Дніпрельстан, починають з минулого.
Tarde venientia. 1. «В травні». Сонетом цим автор ушанував улюблений свій кленок, що справді як кров буває на світлі ліхтарному, коли листя молоде. Назва «чорноклен» умовна. Це не чорноклен — він зветься якось інакше, іменем ботаніка з німецьким прізвищем. 2. «Щасливий, хто не знає», 3. «Визволення» і 4. «Чорніє лід біля трамвайних колій» — написані зумисне зниженою лексикою, щоб дати враження безпосередньої, невимушеної розмови з друзями.
Будівництво. «Брама Заборовського» (1—2) навіяна «Будівлями» Бажана.
Культуртреґери. 3. «Куліш». Відомість, що Куліш, умираючи, рвався писати і робив відповідні рухи, — взято з біографії Шенрокової («К. ст.», 1901). 4. «Горленко» спрямований проти статті Дорошкевича, в основі справедливої, але сумарної, грубої, позбавленої справжнього історизму (сенс літературного з’явища різний на різних етапах).
Зодіак. Не треба думати, що цей цикл матиме коли-небудь 12 поезій: назва умовна, аби тільки об’єднати якось ліричні переживання, навіяні зоряним небом (автор його картиною захоплюється майже так, як Вороний або Кант). 3. «Близнята». Фоном поезії є пейзаж, садиба С. Ф. Фещенка в Баришівці. Точкою зору взято одно місце, з якого я брав меридіан, щоб точно визначити час по зорях. О. Ф. Б., який знає садибу, — коли я прочитав йому сонет, — сказав зразу: «Так це ж Ваш сад у Баришівці, взятий з астрономічного пункту». 4. «Водолій» — враження ночі 11/12. VIII. 1900 р., коли мати везла мене з Охтирки в Зіньків, щоб я перебув дома кілька день перед заняттями в гімназії, куди я поступив допіру —
Поети Плеяди. Жоакен дю Белле (1525—1560), приятель Ронсара і теоретик його школи, автор «Оборони і висвітлення французької мови». Із його книги «Regrets» я взяв одну лише поезію — патріотичну, що мотивом «дыма отечества» перекликається з Гомером — і де цей мотив ще не пішов по стежці княжнінсько-грибоєдовської інтерпретації. «Antiquités de Rome» — досить велика книга, поезії звідти взято без додержання принципу логічної послідовності, отже, їх можна читати і в іншому порядку: II, III, І, IV.
Diversorum poëtarum hisus. «Ave vita» Зенона Пшесмицького (p. 1861) вибраний з міркувань, аби не пропустити ні одного сонетиста польського. Взагалі ж найкращий з них Міцкевич, є прегарні речі у Асника, Тетмаєра. Ридель зовнішній, а Стафф, хоч і пише сонети, але специфіки змісту в ньому не шукає.
Пейзажі. 2. «В Донбасі». Ст. Ниркове, село Миколаївка, 20 верст од Лисичанська. 4. «Дороги степові» — Побиванка і Шведська могила під Полтавою. В «кучах» возять здебільшого по Зіньківському шляху опішнянські горщики.
Образи і віки. Всупереч загальній думці, я вважаю, що більшість цих поезій наскрізь сучасна. Це спроби знайти світоглядні позиції в революцію — для прийняття її. Теми: 1) Сенс життя («Гільгамеш»), не шукаймо його в релігійній догмі, в старих казках; 2) «Хірон». Тема його: перемога культури над стихією, 3) Тема цінності почуття («Тезей»), 4) Тема здорової молодості («Саломея», «Навзікая»), 5) Тема цінності технічних здобутків («Олександрія»).
Ars poëtica. 2. «Данте». Поезія, якої я не розумію: подібно до «Сну Святослава» («Cor anxium»), ця річ мені приснилась. 4. «Читаючи поета» — катрени, перекладені з Фофанова, терцети містять полеміку з його романтичними обносками.
Програма дальшого сонетописання передбачає — а) доведення числа перекладних сонетів до 100 (єсть їх приблизно 25) і б) перегляд і остаточне вишліфування ориґінальних — з погляду фонетики і синтакси. Синтакса особливо страшна: структура сонета може повести до найнуднішої одноманітності, коли за тим спеціально не стежити.