Я віддав би життя за тебе (збірка)

— Я не знайома з ним. Он там, нижче, у третьому ряді від нас, сидить його брат Гаррі. Той, що в чорному капелюсі.

Кікі глянула вниз. Гаррі виявився одним із тих блакитнолицих, що даремно голяться двічі на день і своєю вадою доповнюють наше уявлення про щось несусвітнє. Жодна риса не покрила цієї вади — на обличчя неначе надавила якась сила, сплюснула носа й розвела очі далеко одне від одного. Однак Кікі визнала незаперечну схожість братів, тож почувалася нелояльною до Ріпа.

З початком другої половини матчу гарвардська команда пожвавішала — хвилин десять від малинових трибун через поле долинав тріумфальний рев, а обличчя навколо Кікі відображали понурість і передчуття лихого. Крізь бінокль вона вдивлялася в Ріпа — як завжди, блідого, холоднокровного й незворушного. В останній чверті, за нічийного рахунку, були моменти, коли тільки він і справляв враження живого в цій замученій команді. Як-от тоді, коли він збив із ніг і приголомшив єльця, що спробував вибігти на перехоплену передачу з-за своїх воріт.

Десять хвилин до кінця гри. Єльський футболіст, порадившись із двома півзахисниками-блокувальниками у двадцятиярдовій зоні своєї половини поля, взяв м’яча й разом із ними рушив уперед на правому крилі. Раптом лівий енд кинувся до бокової лінії й за дві секунди перед перехопленням м’яча відступив до своїх воріт, тоді як хавбек висунувся уперед на правому фланзі. Це дозволило зробити передачу ґардові, тож Ріп спіймав мокрого м’яча в майже вільній зоні й реалізував першу спробу, здобувши сорок ярдів для команди.

Єльські вболівальники підбадьорилися були, та суддя тут же зупинив гру. Трибуною пішов гомін здивування. Біля лави тренерів і запасних єльської команди з’явилося троє чоловіків, що мали вигляд офіційних осіб. Вставши, тренери розмовляли з ними, а навколо зібралися запасні гравці, закутані в ковдри. За якусь мить один з них скинув із себе ковдру, відбіг від гурту й став розминатися. Тоді, вхопивши шолома, метнувся до судді й щось сказав йому. Гомін погучнішав, коли цей гравець говорив із Ріпом Ван-Кампом. Навколо Кікі дивувалися глядачі:

— У чому річ?

— Ван-Кампа та раптом замінити?

— Здуріли тренери. Він же не травмований.

— Оце так! За нічийного рахунку!

Кікі побачила, що Ріп знімає з голови шолом і біжить до бокової лінії. Досі не знаючи, що діється, натовп озвався громовим гуком підбадьорення, який стих до подиву, коли цей футболіст, перекинувшись кількома словами з тренером, відвернувся й побіг до душової. Знову пішов гомін — цього разу здогади межували з твердженнями.

— Чи то видалили його? Може, сфолив на комусь?

— Не видалили. Просто так їм захотілося.

— Мабуть, це про Ван-Кампа в газетах…