Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)
- Автор: Ріпецький Степан
- Год: 1956
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)». Краткое содержание книги:
Окремо описується діяльність стрільців в Наддніпрянській Україні, їх участь в українській революції.
Коли 21 листопада команда українських військ була змушена під натиском значно переважаючих сил ворога рішитись на евакуацію Львова, тоді цей наказ відвороту стрінувся з рішучим протестом старшин УСС. Вони вважали, що наказ відступу зі Львова є передчасний, бо загрозливу ситуацію можна ще зліквідувати.
Коли ж, не зважаючи на це, дано наказ нашим військам відійти до Курович для реорганізації, тоді УСС всупереч наказові стрималися під Львовом, де почали негайно самочинно організувати облогу Львова. За ініціятивою і переважно силами УСС твориться бойова група «Схід» та з південної сторони група «Старе Село», які відбивають наступи польських відділів зі Львова. Скріплені присланими з краю частинами, УСС переходять до наступу, значно зближаються до Львова та зменшують перстень довкола міста.
З моментом плянової облоги почалась дійсна організація Української Галицької Армії. Її основною, найкраще зорганізованою та вишколеною частиною, були УСС. Тому від самого початку існування УГА стає Легіон УСС її бойовою основою, а в майбутніх боях показався одним з її найкращих відділів. Довша, систематична національно-виховна і військово-вишкільна праця не пішла намарно. Українські Січові Стрільці стають зразковими кадрами та прикладом вояцької постави для інших частин УГА.
Ці вояцькі і бойові прикмети УСС виступили тепер тим виразніше, бо у власній державі відійшла на задній плян політична роля УСС. УСС стали частиною єдиної націонадьної армії, стали вояками української держави, нарівні з іншими стягами. Політична роля УССтрілецтва скінчилася. Та все таки, в тяжких моментах нашої визвольної боротьби, довелося ще УССтрілецтву забирати слово.
В складі УГА формація УСС прийняла нову назву: «Бригада УСС», яка обнимала один полк піхоти з трьома куренями, один полк артилерії з чотирма батеріями польових гармат та одною батерією 10 цм. гавбиць. Крім цього мала бригада скорострільні частини, технічну і кінну сотні. В запіллі були Кіш і Вишкіл. Командантом бригади УСС був сот. О.Букшований, командантом полку піхоти сот. 3.Носковський, а командантом полку артилерії от. д-р Я.Воєвідка. Командантами куренів були: 1-го пор. О.Іванович, 2-го сот. Б.Білинкевич, З-го пор. С.Іваницький.
В двох перших офензивах на Львів 27 грудня і 11 січня брали УСС рішальну участь і здобули підльвівські місцевості Пасіки Зубрицькі, Лапаївку, Скнилів, Сокільники та дійшли до Личакова й Кульпаркова. Головної цілі цих наступів не осягнено, Львова не здобуто. Українські сили були заслабі, щоб фронтовим наступом сфорсувати сильно укріплені комплекси мешкальних і промислових будинків на периферіях великого міста.
Після досвіду двох невдалих наступів Начальна Команда УГА, перевівши реорганізацію і перегрупування військ, підготовила третю офензиву на Львів, на основі зовсім нового пляну, який передбачував в першому свойому етапі відрізання Львова від заходу, через зайняття залізничої лінії між Львовом і Перемишлем. Головне бойове завдання в цьому пляні припало Бригаді УСС, яка в тій цілі відійшла на відтинок групи «Рудки».
Та третя, т. зв. «Вовчухівська» офензива, почалася 16-го лютого сильним артилерійським вогнем, після чого бригада УСС зайняла в бою важні для дальших операцій села Вовчухи і Долиняни, положені при залізничій лінії Львів-Перемишль. Переїзд по тім шляху став майже неможливий. Протинаступ поляків відбито. В тім критичнім для поляків моменті антантська місія Мирової Конференції під проводом ген. Бертельмі вимусила на українцях перемиря, яке поляки використали для скріплення свойого захитаного фронту. Після перемир'я, яке в дійсності було уплянованою французами допомогою полякам в їх скрутнім воєннім положенні, на воєнній нараді, що відбулася 6 березня в Рудках в приявності начального команданта УГА ген. М.Омеляновича-Павленка, вирішено продовжати офензиву, а бригаді УСС, як окремій бойовій групі, приділено важливе завдання в офензивних операціях.
Дня 7 березня по полудні пішли до наступу 1 курінь УСС під командою пор. О.Івановича і Гуцульський Курінь під командою чот. УСС Г.Голинського та після завзятого бою відбили забрані поляками попередньо Долиняни й Вовчухи, і перерізали залізничу лінію коло Родатич. Польські війська на цьому відтинку розгромлено. Оба курені здобули 350 полонених, 30 скорострілів, 6 гармат, два міномети та багато воєнного матеріялу. Піонерська сотня УСС під командою пор. Котлярчука основно зруйнувала залізничий шлях між Вовчухами і Городком. Дня 8 березня бригада УСС зайняла Братковичі і Бургталь, та з'єдналася з відділами 1-го корпусу, що рівночасно наступали з півночі. Після того бригада УСС враз з групою «Городок» вдарили сильним бойовим фронтом на польські становища над Верещицею, щоб зайняти Городок Ягайлонський. УСС здобули Гартфельд, Галичанів і Речичани. Група «Городок» серед кривавих боїв вдерлася рівночасно на передмістя Городка та здобула Черляни. Під рішучими ударами українських куренів захитався польський фронт. Наближався розгром поляків та здача Львова.
В тім критичнім моменті, коли велися вирішальні бої за Городок, дістали поляки з Заходу велику військову допомогу. Українці припинили офензиву. Під переважаючими силами ворога, українські війська були змушені здати всі місцевості, здобуті в тій офензиві. Усі геройські та криваві зусилля бригади УСС і других українських груп, пішли нінащо.
Пролом польського фронту під Вовчухами це найбільший подвиг УГА за перших кілька місяців її протипольської кампанії. Доконали його УСС, виповнивши блискуче доручене їм завдання. Бої за пролом залізничого шляху і здобуття Городка належать до найбільш кривавих в історії УГА. Зокрема бригада УСС понесла в них дуже великі втрати в убитих і ранених. Після Маківки і Лисоні; – стали Вовчухи третім пам'ятним місцем в історії збройного чину УСС.
Жалко, що ця блискуча перемога стрілецької зброї, яка повинна була корисно вирішити долю західньо-українських земель, закінчилася невдачею. Сьогодні немає вже сумніву, що плян Начальної Команди УГА, на підставі якого після пролому звернено головні сили до наступу на Городок, а не на Перемишль і лінію Сяну, був помилковий.
Під час великої польської офензиви, що почалася 15 травня, при переважній участі зорганізованої і командованої французами армії Галлера, бригада УСС була при відвороті 2-го корпусу його ар'єргардом та серед боїв відступала через Бібрку, Свірж, Бережани, Підгайці, Соснів – на Чортків.
В перших днях червня зібралася ціла УГА в південно-східній закутині Галичини. Положення було безвихідне. Окружені ворогами, без амуніції, розгромлені кількакратно переважаючими силами ворога, війська УГА зірвалися звідси на несподіваний героїчний чин: розпочали т. зв. Чортківську офензиву, здобуваючи 8-го червня Ягольницю і Чортків. Бригада УСС належала до перших ударних груп, що наступали на Чортків з південного сходу. 10 червня перекинено бригаду УСС на допомогу 1 корпусові під Теребовлю, де ворог був найсильніший. Під Ласківцями і Вербівцями УСС в нічному бою розгромили польський полк, та сміливими ударами допомогли 1 корпусові наступати на північ. Блискучим подвигом визначилася бригада УСС у бою під Денисовом і Купчинцями, ліквідуючи спробу 3-ої дивізії легіонів впасти на зади УГА та вдарити на Підгайці. 15 червня 2-ий і 3-ій курені бригади УСС вдарили на польські становища під Купчинцями, а 1-ий курінь перервав ворожу оборонну лінію коло Ходачкова, впав на зади ворога і спинив його резерви, що йшли на допомогу. Поляки відступили, невиконавши своїх плянів.
Після успішного бою під Купчинцями перенесено бригаду УСС під Бережани, де вона одержала завдання співдіяти з півночі при оточенні Бережан. Вечором 20 червня рушили УСС до наступу на сильно укріплені польські становища в Гиновичах і рішучим ударом у рукопашнім бою проломили дві оборонні лінії ворога. Нагальні польські протинаступи заломилися в вогні стрілецької артилерії під командою от. Я.Воєвідки. Поляки тої ж ночі залишили Бережани. Під Нараєвом зайшов на зади польських військ ІІ курінь УСС та, замкнувши шлях відвороту, розгромив їх.