Panicoffski

Друга риса — це ставлення до алкогольних трунків. Багато латинських жінок не п'ють навіть пива. З багатьма еспанськими знайомими часто відчувається певний дискомфорт, коли йдеш з ними до бару, а вони там п'ють лише кока-колу. Але бразилійки емансиповані в цьому сенсі, а пиво там навіть не вважається за алкогольний напій. У спеку без нього просто нема ради, і воно завжди продається у стані, близькому до замороженого. Иншої температури я там не зустрічав, але, тим не менше, бразилійці все-таки не відмовляються від такого собі ритуалу, коли кельнера, або продавця, неодмінно питають: «А cerveja esta bem gelada?» (пиво у вас зимне?). У Бразилії немає часу доби, коли пиво не п'ється. Наприклад, в Англії існує поняття beer time (час пива), який надходить о 12 дня, а перед тим пити пиво вважають за непристойне. Але у Бразилії жінки на пляжі вже з самого рання замовляють пиво на рівні з чоловіками, та ще й самі за себе платять. При цьому жодного разу не бачив там п’яних, як чіп. А неґативний ефект пива, тобто живіт, бразилійки і бразилійці компенсують смачним і здоровим харчуванням, що в ньому важливе місце має різна морська їжа, а також екзотичні плоди з Амазонії, що не ростуть більше ніде у світі, ну й тим-таки спортом. Спорт — це бразилійський коник. Цілий день вздовж пляжів Іпанема й Копакабана в Ріо, як і вздовж пляжів инших надокеанських міст, біжать підтюпцем натовпи бразилійців. Инші їдуть на роликах або велосипедах. На кожному кроці бачиш переповнені фітнес-зали, де напомповують м'язи чоловіки й жінки будь-якого віку. Спитайте в будь-якої бразилійки про її спортовий досвід, і ви почуєте стільки, що відразу збагнете, — гарна постава рідко може бути випадковою. Одна моя приятелька, що має тіло 19-річної дівчини, але насправді на 10 років старша, розповіла, що встигла бути серед найкращих плавчинь свого штату, брати участь у змаганнях із серфінґу, бути капітаном шкільної волейбольної дружини, мати ступінь з капоейри (бразилійська боротьба, що відбувається під музику і нагадує якийсь химерний танець), реґулярно працювати у фітнес-центрі та ще й спробувати стрибки банджі (це коли тебе прив’язують ногами до кінця еластичної линви і кидають головою донизу в прірву з великої висоти). Ще мене вразила одна красуня на пляжі у місті Віла-Велья, штат Еспіриту Санту. У самий розпал спеки, коли я ховався під грибочком, вона з подругою, вдягнена в купальник, двічі з півгодинною перервою пробігла повз мене піском у обох напрямках. Уявіть собі, наскільки я був шокований, коли ввечері того ж таки дня вона знову бігла вже в спортовому костюмі доріжкою повз пляж!