Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
Мовчи, мовчи: тонкий слід.
Уникай мирського людиновбивчого духу, уникай цих скорпіонів, не шкодь і не руйнуй свого тіла (щоб не погрішити в будь-чому), але зроби його тоншим, зменшуючи надмірну їжу й уникаючи вогню, породженого вином, звідки всі пороки душі, а з останніх, у свою чергу, - всі хвороби тіла. Не той вбиває коня, хто годує його простим кормом, а той, хто дає забагато вівса й не знає міри в їзді. Обтяжені їжею та вином, ми довго зупиняємося на якомусь тривожному роздумі. Звідси - передчасне старіння, коли не щось інше. Це трапляється досить часто, бо я знаю дуже багато людей, навіть авторитетних, які намагаються спокусливими прикладами та принадою слів і красномовства псувати юнаків, спонукають їх до ненажерливості, використовуючи при цьому навіть місця зі Святого Письма. Якщо ти бажаєш трохи послухати нас, то доки будеш додержуватись тверезості, доти будеш впевнений у тому, що в тебе зберігаються і здоров'я, і сором'язливість, і репутація - найкош-товніші скарби. Тебе спонукають до надміру? Але ти побори в собі той порочний сором, що не насмілюється відповісти відмовою, тепер уже привчи себе до цієї святої стійкості й скажи: мені це не корисно, хоч ви й кажете, що для чистих все чисте. І коли Павло говорить, що йому не дозволено їсти м'яса через любов до інших, то хіба я не можу через любов до самого себе додержуватись посту або обирати їжу? Так усувай жовч і отруту їхніх слів, підсолоджених медом. Нудьга тягне тебе до розкошів? Візьми святу книгу, співай священні гімни, молись; якщо цього буде замало, поклич порядного товариша, заведи веселу й хорошу розмову, прийди до нас або нас запроси до себе. Чого тобі соромитись? Якщо ти вважаєш, що це погано, не роби цього; якщо ж ні, то переможи в собі поганий сором і страх, які відвертають тебе від порядних справ... О, якби ми в ганебних справах були такими ж сором'язливими, боязкими, як часто буваємо боязкими й хибно сором'язливими в порядних учинках! Нехай збереже Христос такий великий твій дар незаплямованим мирською заразою і нехай приготує тебе для своєї обителі. Бувай здоров, найдорожчий!
Вельми прихильний до тебе Григ[орій] Сав[ич].
27
[Харків] 27 січня [1763 p.]
Plutarchus loquitur:
Sicut ilia, quae210 aurum mentiuntur et adulterina sunt, fulgorem tamen211 auri atque nitorem imitantur: sic adulator suavitatem venustatemque amid imitans, semper hilarem se ac renidentem3 praebet, nunquam resistens, nunquam repugnans. Itaque non statim debemus adulationis suspedos habere, quicunque laudant; non minus enim suo tempore laus amicum, quam objurgatio decet. Quinimo morositas ac prodivitas ad quaevis reprehendendum ad212 amidtia213 et consuetudine res est aliena. Qui214 autem benevolus215 liberaliter atque alacriter laudem laude dignis tribuit, hujus etiam in reprehendendo libertatem fadle et sine molestia perferimus ac probamus, credentes, necessitate dudum increpare, qui laudando fuit fadlis216.
Carissime mi Michael!
Quoniam ipse nunc non habeo, quod apud te dicam, ideo per me noster Plutarchus te affatur, vir plenus fidei ac venustatis. Princepsque eorum, qui уѵі]тшс тшс Mouomc amoenis illis Camaenis coelestique Heliconi217 sese consecrarunt. Sed nonne tibi hoc naodboCov, imo тіаоаЬоСбтатоѵ videtur, ut mihi apud amicum verba desint? Praesertim apud te? Ego vero isthuc ipso philosophico kevoteqov esse existimo vacuo. Imo vero profedo, ubi accepi ad te scribere, semper modum mihi quaero, non copiam affecto. Ego ille sum, qui amicos tanti fado, ut nihil pluris aestimem, amicos, inquam, optimam vitae, ut tuus Laelius loquitur, supellictilem218.
Trahit sua quemque voluptas219.
Contemno Croesos220, non invideo Juliis221, despido Demosthenes222, miseror divitum: obtineant sibi quaelibet. Mihi amid si adsint, non modo felix, sed beatissimus esse videor. Quid igitur mirum, si mihi nil dulcius, quam garrire cum amico? Modo me Deus in sua virtute confirmet, modo me virum honestum
a Renidens idem ac refulgens [Блискучий - те саме, що й осяйний (лат.)].
fadat sibique amicum: sunt enim viri boni quidem Dei amid223, et inter tales solos optimum donum est puta vera Amidtia; de ceteris omnibus mihi oubelg ката 7тароі|аіаѵ Aoyog.
Vale! cariss[ime] ac virtutem, parentem omnis dulcedinis, cum bonis literis ama et nos redama! Tuus Greg[orius] Sabbin.
Festo Joannis Chrisostomi, januar[ii] 27224.
*
Плутарх говорить:
"Як підроблені під золото речі наслідують блиск і красу золота, так і підлесник, наслідуючи приємність і принади друга, завжди здається веселим і блискучим, ніколи не чинячи опору, ніколи ні в чому не відмовляючи. Усе ж таки ми повинні не відразу запідозрювати в лестощах тих, хто хвалить: своєчасна похвала личить другові не менше, ніж осуд. Тим паче похмурість і схильність все ганити є чимось чужим дружбі й товариським стосункам. Хто ж, доброзичливо до нас ставлячись, вільно й рішуче не відгукнеться з похвалою на те, що гідне похвали? Від цієї людини ми легко зносимо та приймаємо й осуд, вважаючи, що той, хто вільно висловлює похвалу, висловлює осуд тільки під тягарем необхідності".