Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
Найдорожчий мій Михайле!
Оскільки тепер мені нічого тобі сказати, то через моє посередництво з тобою буде розмовляти наш Плутарх - муж, сповнений віри й чесноти, найвидатніший із тих, хто присвятив себе благородним Музам, цим чарівним Каменам, і небесному Гелікону. Але невже тобі не здається парадоксальним, ба навіть дуже парадоксальним те, що в мене, друга, не вистачає слів, особливо для тебе? Щодо мене, то таку людину я вважаю порожнішою за саму філософську порожнечу. Але, звісно, коли я беруся писати тобі, то завжди мушу дбати про поміркованість у своїх почуттях до тебе, а не про їхнє багатство. Я належу до тих, хто настільки цінує друга, що ставить його понад усе, і вважає друзів, як каже твій Лелій, найліпшою окрасою життя.
Кожного вабить до себе своя пристрасть.
Я зневажаю Крезів, не заздрю Юліям, байдужий до Демосфенів, жалію багатих: нехай володіють собі, чим хочуть. Я ж, якщо маю друзів, відчуваю себе не тільки щасливим, але й найщасливішим. Отож, що дивного в тому, що для мене немає нічого більш приємного, ніж вести розмови з другом? Тільки б Бог зміцнив мене у своїй чесноті, тільки б зробив мене людиною, гідною й дорогою для себе, бо добрі люди - це друзі Божі, і лише серед них зберігається найвищий дар, тобто справжня чиста дружба. До всього іншого мені немає жодного діла, як каже прислів'я.
Бувай здоров, найдорожчий, і люби разом з добрими науками чесноту, джерело всілякої втіхи, та відплачуй нам любов'ю за нашу любов! Твій Григ[орій] Савич.
На свято Івана Златоуста, 27 січня.
28
[Харків] ЗО січня 1763 р.
Ter tribus ut Musis225 olim Venus obvia facta est,
Cum Cupidone226 suo, talibus alloquitur:
Me colite, o Musae, cunctorum prima deorum
Sum: mea sceptra omnes Diique hominesque colunt.
Sic Venus. At Musae: verum in nos juris habes nil.
Musae Helicona sacrum, non tua regna colunt227.
Carissime mi МісІіаёІ!
XoQEUE £V TФ KUQLCiJ.
Duabus horis тіооаѵаатас, тагѵ oqGqivotv eux«v, et egomet mihi о|лЛсі)ѵ, inter multas non impias cogitationes feci каї то єтурацца. Memini, me legisse tale inter graeca єтура|а|аата, cum agerem jam in coenobio S[ancti] Sergii228. Id quoniam non subiit, meis verbis eandem sum sententiam complexus. Venustum mihi visum est in primis, summumque Musarum to аЬитоѵ229 tangere ac resipere, dignumque, quod hodie cantaretur, cum тагѵ tqeiotv to>v |аеуаЛсоѵ тГ]с OLKOU|_ii:Vi]c ДіЬасгкаЛсоѵ recolimus memoriam230. O utinam, mi МісІіаёІ, nobis quoque ad tantum xf]c ао£тГ]с cacumen contingat eluctari!
Тайта єйхєтai ctol croc Гоі]уооюс. Januar[ii] 30.
Ubi quid in graeds vocibus, ut est, hallucinatus sum corriges meque mones. ОйЬеѵ тойтои фіЛбтвдоѵ, et nosti illud:
XeLq Xelpa VL7TTEL231.
Епіграма
Музам колись дев'ятьом на шляху з'явилась Венера;
З нею - її Купідон; слово зухвале - в устах:
"Музи, шануйте мене, я найперша з усіх олімпійців,
Всі перед берлом моїм хиляться люди й боги".
Мовила. Музи на те: "А над нами, богине, не владна.
Наша святиня не ти, наша любов - Гелікон"232.
Найдорожчий мій Михайле!
Радій у Господі!
Вставши за дві години до утрені й сам із собою розмовляючи, я серед інших благочестивих міркувань склав епіграму. Пам'ятаю, я читав з-поміж грецьких епіграм таку, коли був у монастирі св[ятого] Сергія. Не в змозі пригадати її, я своїми словами передав той самий зміст. Мені здається, вона прекрасно й велично говорить про святилище Муз і гідна бути проспівана сьогодні, коли ми вшановуємо пам'ять трьох великих Учителів всесвіту. О, якби й нам, мій Михайле, вдалося досягнути такої ж вершини доброчесності!
Цього бажає тобі твій Григорій. ЗО січня.
Якщо в грецьких словах, як вони тут написані, я припустився помилки, то виправ і повідом мене. Немає нічого дорожчого за це, і знай правило: рука руку миє.
29
[Харків] 7 лютого [1763 p.]
Ex Erasmi chiliadibus proverbiorum.
Aristoteles, mag [norum] mor alium lib[ro] 2
"Отаѵ (ЗоиЛбцеѲа стфбЬра фіЛоѵ ebrelv ціа фацеѵ фихп П ёцг] каі г) тоитои233.
Quum volumus valde amicum dicere, una inquimus anima mea et hujus. Idem eodem lib[ro]:
’Ecm yaQ, cog фацеѵ, 6 фіЛод єтєрод єусо.
Est enim, ut didmus, amicus alter ego234.
Verum audi et ex Plutarcho:
Simias ajunt capi, dum homines imitari conantes, eorum motus et saltationes adsectantur. Adulator autem alios imitando dedpit atque illicit, non eodem omnes modo. Cum aliis saltat atque cantat, aliis palaestrae se et exercitationum corporis socium adjungit. Quodsi235 adeptus est literis et disdplinis deditum adolescentem, totus jam in libris est, barbam (philosophicam)236 ad talos usque demittit, pallium gestat, rerum delectum omittit, in ore sunt numeri et rectangula ac triangula Platonis237.
Desideratissime МісІіаёІ!
Cum omnis temporis jadura gravissima sit238, turn vero horum angelicorum dierum - hei! unum quodque momentum tam pretiosum, ut, quantum alias possessiones tempus vidt omnes, tantum heic se ipsum etiam vicerit. Nunc demum noster internus homo239 non carne gravatus, sed veluti vinculis ruptis expeditus, aut additis alis alatus in morem той аєтой tollitur sublime, ac, veluti in aequore camporum apertorum, in immensibus caeli regionibus libratur, agitatur, velitatur ambiens tiqoc, to каЛЛос тб Ѳеіоѵ240 penetrare atque pertingere, ubi angeli assidue spectant тб ттобасоттоѵ той ттатоос241, supra sortem humanam delicantes242. O hos dies jucundos, nedareos, omniumque rerum, imo et dierum pretia nullo negotio superantes! O asperum primum durumque jejunium, quonam nos perduds? Sic semper virtus omneque bonum prindpio amarum, fine edulcatur. O mi МісІіаёІ carissime! cave has dieculas nugis insumas! Agnosce thesaurum, agnosce sortem tuam regum persarum sorte multo potiorem. Quid trepidamus, si heic dormitamus? Tempore coelum, imo ipse Deus emitur. Nunquam te desinam adhortari ad non vulgares musas illas, ad praedara ilia vulgo contempta facinora, ad libros illos, quos