Сонети. Світовий сонет
- Автор: Павлычко Дмитрий Васильевич
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Генеза
- ISBN: 966-504-388-9
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Сонети. Світовий сонет». Краткое содержание книги:
Видання сонетарію видатного українського поета складається з оригінальних та перекладних творів цього жанру. Поет розглядає свою сонетну творчість як пошуки людської істинності. Авторська частина книжки порівняно з попередніми виданнями значно розширена; перекладна — це антологія «Світовий сонет», де окремо подано повний сонетний доробок В. Шекспіра, Гвєздослава та Янки Купали і переважну більшість сонетів Ш. Бодлера. В цілому сонетарій Д. Павличка — унікальне явище української літератури, в якому в невмирущій поетичній формі постає вічність людського духу.
Перейти на страницу:
ДИТЯ ДЕРЕВА
Зимове дерево на тлі небес,
як силует Еразма з Роттердаму,
суворе й лицарське, шрам біля шраму,
і світло мислі, наче блискіт лез.
Далеко відлетіли вітру пасма
і листя почувань, як літні сни.
Одне чекання вільної весни —
на вдумливому профілі Еразма.
Я обтинаю гілля і стає
те дерево подібнішим дедалі
до мого сина — ось такий він є!
І небові, що в голубій емалі,
вручаю гірко те дитя своє,
як приклад невтишенної печалі.
Пабло Неруда
ІЗ КНИЖКИ
«СТО СОНЕТІВ ПРО КОХАННЯ»
80
З мандрівок і болінь вернувся я, моя любове,
до голосу твого і до руки, що над гітарою літає,
до полум'я, що грає в поцілунках осені,
і до щемливого кружляння ночі в небесах.
Для всіх людей благаю хліба й панування,
і для знедоленого хлібороба я прошу землі,
і хай не жде ніхто, що кров моя і пісня згине,
але від пестощів твоїх живим я відійти не зможу.
Тому заграй ще вальс погідної зірниці,
хай лине баркарола над водами гітари,
допоки голова моя не схилиться у сні,
допоки всі мої безсоння, неначе гілля запахуще,
в намет сплетуться, під котрим твої літаючі долоні
оберігати будуть ніч заснулого мандрівника.
85
По вулицях пливуть легкі хмарини з моря,
як подихи бика, що вийшов на мороз,
і довгі язики води той час накрили,
той місяць, що для нас мав щастя принести.
Завчасна осене, свистячі соти листя,
коли над селами ваш стяг замайорить,
жінки, співаючи, прощаються з річками,
в бік Патагонії ржуть коні на полях.
А на твоїм лиці росте вечірня квітка,
любов'ю живлена, нестримна і в'юнка,
вона підноситься поміж підкови неба.
Люблю не лиш тебе, але й печальну осінь,
що так повільно йде і сіє кров свою
ультрамаринову в тумани й мряковиння.
92
Як я помру, а ти живою будеш,
як ти помреш, а я живим лишусь,
більше землі не відддмо скорботі,
є тільки та земля, де ми живем.
Пил на пшениці і пісок пустелі,
час, вітер і мандруюча вода
несли нас, як посіяну зернину, —
могли б ми розминутися навік.
Цю сіножать, де зустріч відбулася,
ми безміром маленьким віддамо,
але любов не скінчиться ніколи,
як не було народження, то й смерті
не буде в неї, бо вона — ріка,
міняються лиш падоли та губи.
98
Це слово, цей папір, який списала
одна рука, мов тисячею рук,
не збережуться — в землю все впаде,
і все продовжувати буде землю.
Однаково, чи похвала, чи світло
наповнить чашу й потече за креш,
важливо, що вони твої вуста
забарвлювали ніжним амарантом.
Не хоче більше стомлене перо
живитись піною і каламуттю
з підводних скель спогадувань моїх.
Я прагну лиш твоє ім'я писати,
і хай мовчить моя любов похмура,
колись про все ще розповість весна.
99
Настануть інші дні, хтось розгадає,
про що мовчать дерева і планети;
о, скільки промине прозорих первнів!
Запахнуть сяйвом місяця скрипки!
На тебе хліб, напевно, схожим буде,
відродяться твої прикмети в ньому,
повторять інші речі голос твій —
загублені вітрів осінніх коні.
Хай навіть буде все не так на світі,
любов наповнюватиме барила,
немов пастуший стародавній мед,
і ти в моєму серці заблукаєш
(в його пилюці і коморах темних),
повільно ходячи між кавунами.
Сесар Вальєхо
ВІДСУТНІЙ
Відсутній! Того ж ранку, як піду
найдальше, оповитий таїною,
підеш на цвинтар, вгорнутий в біду, —
то буде неминучий крок за мною.
Відсутній! Того ж ранку, як піду,
вогонь твій підведеться наді мною,
неначе білий пантеон в саду
під владою смеркання мовчазною.
Перейти на страницу: