Рент. Усна біографія Бастера Кейсі
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4243-9
- Переводчик: Вікторія Наріжна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Рент. Усна біографія Бастера Кейсі». Краткое содержание книги:
Чи, може, я була якоюсь еротичною фантазією? Може, це надто нудно — кохатися з нормальними дівчатами, в яких руки й ноги однакового розміру, а роти здатні повернути поцілунок? Може, трахнути мене — це одноразова мета в його грандіозному сексуальному «полюванні на сміття»[63]?
Чи, може, я просто була єдиною дівчиною, яку він знав у цьому великому страшному місті? Його наставником. Провідником до світу найттаймерів. Чи не був секс його способом утриматися зі мною, бо йому було надто лячно самому в цьому жаскому новому світі?
Сидячи на задньому сидінні того «Ельдорадо», я справді видала Ренту на повну. Ми припаркувалися біля якихось кущів, подалі від ліхтарів, але ж у місті ніколи не буває по-справжньому темно. Пригадую, Рент був у своєму синьому «комашиному комбінезоні» й смердів токсинами. Ні те ні друге не звучить надто романтично.
Шот Даньюн: Частиною моєї роботи — орендувати ідіотам ці срані піки — є співпереживати по кілька з них самому, щоби бути на короткій нозі з різними найменуваннями, які зараз в обігу. За тих кілька тижнів ми отримали від дистриб’юторів самі браковані транскрипти. Я співпереживаю пік із десертом, і випадає смакова доріжка. Замість товстого шмата шоколадного торта — повен рот липкої, жирної м’якоті. Він пахне шоколадом, але в роті стає просто якоюсь тягучою структурою. Прив’язаний до дому протягом комендантської години, я одного разу вирішив співпережити свій улюблений порнопік, і жодна вагіна не пахла. Проблема була не в транскриптах. Проблема була в моєму мозку.
Ехо Лоуренс: Сидячи в тому «Ельдорадо», Рент дивиться на мене, поки я не припиняю говорити. Він мовчить трохи, десь стільки, скільки міняються два кольори на світлофорі, а тоді каже: «Що ти їла вчора на сніданок?»
Жодна машина не проїжджає повз. Вулиця порожня. Рентові очі затоплені тінями. Його чорних зубів не видно.
Учора? У мене на кухні є заморожені вафлі, але коли я йду до «Обіду в Томмі», то замовляю рагу. Я кажу Рентові: «Пластівці». Я кажу: «Ні, стривай. Французький тост. Ні… тост із корицею».
Рентова рука повзе по сидінню, поки його пальці не торкаються моїх. Він підіймає мою руку до обличчя, торкається губами кісточок, він нюхає, заплющивши очі, й каже: «Неправда». Він каже: «Вчора ти їла суміш з вівсяними пластівцями, кленовим цукром та гарбузовим насінням, ванільним йогуртом і сушеною журавлиною…»
І ясна річ, він потрапляє в десятку.
Шот Даньюн: Більшість форсованих піків — повна фігня проти навіть найспокійнішої Руйнувальної Ночі, проведеної в машині з друзями, музикою та перекусами, завжди в легкій небезпеці. З секретною місією зустріти інших незнайомців. Справжніх людей. Подорож у нікуди.
Тим не менше, я форсував піки ще з пелюшок. Мої батьки проганяли через мій порт розвиваючі піки. Половину свого дитинства я провів підключений до піків-бей-бісітерів. А що я художник-записувач, то неможливість під'єднатися робить мене сліпим живописцем чи глухим музикантом. Гірше за найгірше нічне жахіття.
Ехо Лоуренс: Рент підносить мою долоню до мене, кажучи: «Понюхай». І я нахиляюся, щоб не почути нічого, крім своєї шкіри, свого мила, пластикового запаху свого старого лаку для нігтів. Його інсектицидного смороду.
Моя голова нахилена до долоні, і Рент прихиляється ближче, зариває носа в моє волосся, торкаючи губами шию під вухом, він втягує повітря й каже: «Що було на вечерю дві ночі тому?»
Мої пальці все ще переплутані з його. Його дихання на моїй шиї. Відчуваючи його губи та гарячий кінчик його язика, притиснутий до жилки на моїй шиї, там, де б’ється серце, я кажу: «Індичка?» Кажу: «Лазанья?»
І Рентове тепле дихання, його шепіт у моє вухо — він каже: «Салат “Тако”. Біла цибуля, не жовта й не червона». Він каже: «Подрібнений качанний салат. Протерте курча».
Мої соски вже твердіють, я питаю: «Біле м’ясо чи червоне?»
Шот Даньюн: Нежить може викривити сприйняття піка так само, як їжа ніколи не смакує правильно, коли хворієш. Певно, я підхопив застуду. За тиждень, без жодних шмарклів чи болю в горлі, я все ще не міг під’єднатися й нормально сприйняти пік. На той час я вже надумав собі мозкову пухлину.
Ехо Лоуренс: Цілуючи мої повіки, Рент прошепотів: «Тобі варто викинути ті троянди…»
Рент ніколи не був у мене вдома. Тоді він навіть не знав, де я живу. Я спитала: «Які троянди?»
«Вони були від твого хлопця?» — каже він.
Я попросила його сказати мені, якого вони кольору.
63
Гра, в якій учасники мають за обмежений проміжок часу знайти та зібрати певні предмети.