Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

Карло Тієнґо: Це через сказ у нас пізніше стало так багато роботи. Ці збоченці підчеплюють його й не можуть більше форсувати все це зужите паскудство з мережі. Вони змушені приходити до центру й платити за первинні переживання. Повірте, я мав би здогадатись. Кожної вівторкової ночі ми бачимо більше ніж шістьох людей у залі, а це тривожний знак. Тієї ночі, коли ми втратили Берні, довкола сцени сиділо не менше п’ятдесяти слиньків. Їх судомило. Слина звисала довгими нитками з кутиків їхніх ротів. Вони мружаться навіть при тьмяному світлі. Усі ці вияви — явні синдроми сказу.

Фібі Трюффо, д.ф.: Розпочавшись у 1490-му, нова епідемія поширилася в Європі та Азії. Першим симптомом була невелика виразка в місці зараження, яка зникала через три-вісім тижнів, залишивши по собі ледь помітний шрам. Протягом кількох тижнів жертва здавалася здоровою. Китайці називали це «кантонською неміччю». Японці — «китайською неміччю». Для французів це була «іспанська неміч». В англійців же вона називалася «французький сип». Сучасна її назва походить від пастуха, якого Ґіроламо Фракасторо вигадав у поемі «Syphilis sive Morbus Gallicus»[66].

Вівіка Броулі: Один із моїх постійних клієнтів, такий лисуватий ночувальник, мав не надто добрий вигляд. Він сидів, поклавши обидва лікті на оббитий край сцени, й стікав слиною — слина бігла в нього по підборіддю, аж блищала. Наше правило — «ніяких доторків», але він простягає п’ять доларів, складених повздовж, ніби хоче засунути мені їх між пальцями ніг. Він далекобійник, якщо я все правильно пам’ятаю.

Раніше я завжди робила французький педикюр, тоді, коли пальців на ногах у мене було ще десять. Тепер, якби я зняла в салоні свої туфлі, педикюрниця втекла б із криками.

Фібі Трюффо, д.ф.: У своїй пізній латентній стадії третинний сифіліс послаблює стінки кровоносних судин, призводячи до смерті від серцевої недостатності чи нападу. Хвороба вражає й центральну нервову систему, ушкоджуючи мозок. Симптоми включають зміни особистості, позначені маніакальним оптимізмом та підвищеною збудливістю, які закінчуються прогресивним паралічем. Ця гіперактивність у поєднанні з розгальмовуванням, спричиненим уже згаданими ушкодженнями мозку, може також спонукати хворого шукати насолоди в нестримній, безсистемній сексуальній активності, яка сприяє поширенню хвороби та виправдовує широковідому другу назву сифілісу — «хвороба Купідона».

Карло Тієнґо: Вів виставляє свою ступню, як завжди, коли бере чайові. Слинько — просто збоченець, який зайшов після роботи в день зарплатні. Він встає зі свого стільця й перехиляється через край сцени. Вів сидить, відкинувшись назад на руки, й тицяє ногою йому в лице, саме так, як ці дрочили люблять. Потім вона починає кричати.

Вівіка Броулі: Бачите, отут на моїй нозі, де мають бути три маленькі пальці? Оце він так уп’явся своїм ротом. Лисий далекобійник. Він тримає мене обома руками за щиколотку та кусає, а я кричу й кличу Берні. Карло стоїть за баром і нічого не робить. Іншою п’ятою я б’ю лисого в лоба, в очі. У цю мить Берні хапає його ззаду за плечі та розвертає.