Рент. Усна біографія Бастера Кейсі
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4243-9
- Переводчик: Вікторія Наріжна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Рент. Усна біографія Бастера Кейсі». Краткое содержание книги:
Звук, із яким його зуби зійшлися, оце «клац» і досі звучить у мене в голові. З тієї миті, коли я почула це «клац», моя нога має такий вигляд.
Фібі Трюффо, д.ф.: До 1564 року Іван IV, перший цар Усія Русі, дозволяв свободу думки та слова. Іван приймав звернення від своїх підданих незалежно від того, до якої верстви вони належали, і навіть найбідніші громадяни мали до нього доступ. Із трьох його синів один помер у віці шести місяців, другий був байдужим і тупуватим, а третій приєднався до батька, коли старіючий цар поволі виправдав своє прізвисько «Іван Грозний».
Усі три сини страждали від уродженого сифілісу. Коли церебральний сифіліс їхнього батька почав прогресувати після 1564-го, він стратив тисячі людей через спалення та варіння живцем. У місті Новгороді батько й син провели п’ять тижнів, шмагаючи в’язнів до смерті, смажачи їх живцем чи топлячи під річковою кригою. 19 листопада 1581 року він насмерть заколов свого сина, названого на його честь, списом зі сталевим наконечником.
Карло Тієнґо: Бенжамін Сірл, люди називали його Берні, він був здоровезний. Як мінімум три сотні фунтів. Грав у професійний футбол[67] за «Рейдерів» один сезон. Берні розвернув психа. Відірвав його щелепи від ноги Вів і розвернув, а шиз одразу встромив свої зуби Берні в шию. У вену, яка там збоку е. Спритник.
Фібі Трюффо, д.ф.: Серед скалічених та загиблих через сифіліс були англійський король Генріх VIII, французькі королі Карл VIII та Франциск І. Серед митців — художники Бенвенуто Челліні та Тулуз-Лотрек, а також письменник Гі де Мопассан.
У Парижі 1500 року третина мешканців була носіями сифілісу. За свідченнями Еразма Роттердамського, тих французьких аристократів, які не були заражені хворобою, люди їхнього кола вважали за неотесаних та грубих. У 1579 році військовий лікар Вільям Клоуз повідомляв, що три чверті лондонців заражені сифілісом.
Вівіка Броулі: Дивно, що саме запам’ятовується в таких випадках: я дивлюсь на свою ногу і бачу — звідти стирчить дріт. Срібний дріт і рожевий пластик. І на одну божевільну мить я думаю — я робот, я якийсь андроїд. І я тільки зараз про це дізнаюся… Але насправді ні. Я обдовбана форсованим ефектом, я стікаю кров’ю, і я шокована. Але я не андроїд.
А той дріт — то в лисого чувака був протез на частині верхніх зубів, і два штучних зуба все ще стирчать із моєї ступні. Його справжні зуби встромлені Берні в горло.
Фібі Трюффо, д.ф.: Як і у випадку з бубонною чумою, швидкість поширення сифілісу зросла в зв’язку зі змінами організму-збудника. Найпевніше, хвороба не завезена з Нового Світу, а була спершу африканським шкірним захворюванням, відомим під назвою «тропічна фрамбезія», яке поширювалося переважно через контакти між дітьми, що грались оголеними. З бактеріологічної точки зору ці хвороби ідентичні, хоча тропічна фрамбезія передається через будь-який фізичний контакт, викликаючи сип на шкірі. Оскільки в холоднішому кліматі Європи був необхідний одяг, тропічна фрамбезія стала хворобою, що передається через основний спосіб привітання — поцілунок у губи. Тільки коли сифіліс поширився до масштабів епідемії, європейці відмовилися від поцілунків на користь рукостискання і хвороба набула своєї нинішньої венеричної форми.
Карло Тієнґо: Може, це від вигляду крові чи ще від чого, але всі до одного слиняві збоченці, які тільки були в клубі, навалюються на Берні. Вів та інші дівчата замикаються в гримувальній. Бармен і я, ми замикаємося в офісі та дзвонимо в поліцію. Двері там з цільного дуба, товстенні, як телефонний довідник, але ми все одно чуємо, як Берні волає про допомогу.
Фібі Трюффо, д.ф.: Буде не так уже й химерно припустити, що нинішня епідемія сказу — так само як чума або сифіліс — походить від випадкових контактів, стаючи інфекційною хворобою, звичайною для перенаселених міст. Як і сифіліс, ця недуга приводить хворого у збуджений стан, у якому він найчастіше шукає та інфікує інших. На додаток шкода, яку ліссавірус наносить центральній нервовій системі, заважає інфікованому форсувати або якимось іншим способом отримувати задоволення від усамітнених радощів мозкових транскриптів. Ця неможливість посилює ймовірність того, що заражена особа шукатиме насолоди поза домом, поринаючи в такі ризиковані соціальні контакти, як Руйнувальні Ночі або хаотичний секс.
67
Мається на увазі американський футбол.