Що впало, те пропало
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Bill Hodges Trilogy #2
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-9290-4
- Переводчик: Віталій Михалюк
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Що впало, те пропало». Краткое содержание книги:
Механік тягнеться за нею, але невпевнено зупиняється.
— У мене будуть неприємності?
— Ні, — каже Ходжес.
Механік бере півсотні.
— Я маю підігнати для нього он той «Навігатор». Саме туди, де ви припаркувалися. Я лише тому вас і потурбував.
Подумавши, Ходжес вирішує, що це не така вже й погана ідея.
— То ж чому б вам не зробити це? Поставте його поряд із моєю машиною, а потім хвилин на п’ятнадцять займіться якоюсь іншою справою.
— Авжеж, в ангарі «А» завжди справ вистачає, — погоджується людина в комбінезоні. — Гей, а ствола у вас випадково при собі немає?
— Ні.
— А в того хлопця в «КінгЕйрі»?
— Він теж без зброї. — Скоріш за все так і є, але якщо раптом станеться неймовірне, і у Меддена таки буде при собі зброя, вона, мабуть, лежатиме в сумці. А навіть якщо і в кишені, у нього не буде шансу її дістати, а тим паче скористатися. Ходжес сподівається, що ніколи не втомиться від веселощів, але в нього немає навіть найменшого бажання вляпатися в лайно, подібне до перестрілки біля кораля О-Кей[47].
Він чує розмірене, наростаюче гудіння пропелерів «КінгЕйра», який підрулює до будівлі.
— Підганяйте «Навігатор». А потім…
— Так, так, ангар «А». Щасти.
Ходжес вдячно киває.
— Доброго дня вам, сер.
6
Ходжес стоїть ліворуч від дверей, запхнувши праву руку до кишені спортивної куртки, насолоджуючись прохолодою тіні й ароматним літнім повітрям. Серце його б’ється трішки швидше, ніж зазвичай, але це нічого. Так і має бути. Олівер Медден із тих злодіїв, які грабують із комп’ютером, а не з пістолетом (Холлі виявила, що в цього товариського мазефакера вісім акаунтів на «Фейсбуці» під різними іменами), але не можна втрачати пильність. Це вірний шлях нажити собі неприємності. Ходжес слухає, як Медден заглушає мотори «КінгЕйра», і уявляє, як він заходить до терміналу цього маленького, майже непомітного ОНО. Ні, не просто заходить, а викроковує. З підскоком у ході. Підходить до стійки домовитися, аби його цінний турбогвинтовий літак помістили до ангара. І заправили? Можливо, не сьогодні. У нього плани в цьому місті. Цього тижня він купує ліцензії казино. Або так він гадає.
Під’їжджає «Навігатор», блимаючи хромом на сонці, на гангстерському тонованому склі відбивається фасад будівлі… і сам Ходжес. Погано! Він тишком відступає подалі ліворуч. Людина в комбінезоні виходить і, махнувши Ходжесу, прямує до ангара «А».
Ходжес чекає, розмірковуючи, чого може бажати Барбара, такого, що може бути досить важливим для симпатичної дівчинки з купою друзів, аби вона захотіла наблизитися до людини, яка їй за дідуся зійде. Чого б вона не хотіла, він буде намагатися їй це дати. А чому б і ні? Він любить її майже так само сильно, як Джерома й Холлі. Вони вчотирьох разом пройшли крізь вогонь і воду.
«Але про це потім, — спинив він себе. — Наразі важливіше за все Медден. Не зводь очей із мети».
Відчиняються двері, і виходить Олівер Медден. Він насвистує, і справді, у його ході є цей підскок містера Успішність. Медден щонайменше дюйми на чотири[48] вищий за такі собі немаленькі шість футів два дюйми[49] Ходжеса. Широкі плечі, легкий літній костюм, комір сорочки розстебнутий, приспущена краватка теліпається. Красиві точені риси обличчя — щось середнє між Джорджем Клуні та Майклом Дугласом. У правій руці він тримає портфель, на лівому плечі висить сумка з нічним приладдям. У нього була зачіска з тих, які роблять у салонах, де до майстра треба записуватися за тиждень.
Ходжес виходить уперед. Дещо завагавшись між ранком і днем, просто бажає Меддену доброго дня.
Медден повертається, посміхаючись.
— І вам того ж, сер. Я вас знаю?
— Ні, містере Медден, — відповів Ходжес, відповідаючи посмішкою на посмішку. — Я тут через літак.
Посмішка трохи в’яне в куточках. Між доглянутими бровами Меддена пролягає зморшка.
— Що, перепрошую?
— Мене цікавить літак, — говорить Ходжес. — Триста п’ятдесятий «КінгЕйр». На десять місць. Хвіст номер N-1-1-4-D-K. Власник — Дуайт Кремм, Ель-Пасо, Техас.
Усмішка залишилася, але, Господи, як важко йому було її утримувати.
— Ви мене з кимось сплутали, друже мій. Мене звуть Меллон, а не Медден. Джеймс Меллон. А щодо літака, так, у мене «Кінг», тільки хвіст Н426ЛЛ, і крім моєї скромної персони він не належить нікому. Вам, напевно, треба в «Сігнече ейр», це тут поруч.
Ходжес киває, ніби допускаючи, що Медден може мати рацію. Потім дістає телефон, лівою рукою з правої кишені, щоб і права рука могла залишатися в кишені.
47
Gunfight at the O.K. Corral — тридцятисекундна перестрілка між ковбоями-бандитами й представниками влади, яка сталася 26 жовтня 1881 у місті Тумстоун неподалік від кораля (обори) О-Кей. Вважається найвідомішою перестрілкою в історії Дикого Заходу.
48
4 дюйми = 10,16 см.
49
6 футів 2 дюйми = 1,88 м.