Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Olya_#1 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Olya_#1

Электронная книга - «Olya_#1». Краткое содержание книги:

У новому романі, першому в майбутній серії творів, автор розмірковує над багатьма проблемами, важливість і хвороботворність яких сьогодні тільки починає усвідомлювати людство: людина і корпорації-гіганти, людина і реклама, людина і віртуальна дійсність. Дія твору відбувається у віддаленому майбутньому, коли технології вже дійшли такого рівня, що енергоресурси поповнюються за рахунок віддалених зірок, планети можуть бути пристосовані до потреб землян, людина вільно обирає параметри свого тіла і навіть може стати безсмертною… Але чи всі земляни щасливі від того? Чи лише обрані? Чи вирішені в тому осяйному майбутньому проблеми нашого 21-го століття: людина і війна, людина і жадоба наживи, людина і природа? Чи позбавилась людина, вдосконалюючись, від заздрості, ревності, підступності, жорстокості? А кохання? Невже воно перетворилося на яскраве миготіння реклами? Чи може, воно, як і тисячоліття до того, рятує, надихає, ушляхетнює думки і вчинки?
Гострий сюжет, яскраві постаті героїв та їхні карколомні пригоди, калейдоскопічне тло створеного автором феєричного світу — то все лише засіб, щоб замислитись над сьогоднішнім буттям.
1 ... 58 59 60 61 62 63 64 65 66 ... 178
Перейти на страницу:

Вони утрьох прогулювались пішохідними доріжками та розмовляли — вдихали насичене озоном високогірне повітря та відмахувались від набридливих фірмових бабок. Аманда з Максом спілкувалась зовсім по-панібратськи — як ровесники. Вони запросто дуркували, кпинили одне з одного, бурчали, тоді знов жартували… Аманда разок підколола Олю і пару разів Макса (Олі при цьому підморгнувши). І це не виглядало награним. Макс натхненно розказував матері, що, заразившись Олиним прикладом, поновився в їхній відомчій академії, а вона на те простодушно всміхнулась і мовила:

— Ну, синочку… якщо ти знов не обламаєшся, то з мене гулянка.

І підморгнула Олі.

А Макс тут же контратакував:

— Годиться, тільки щоб на цей раз явилась особисто, а не у вигляді голограми.

Вона подала йому п’ятірню і весело кинула:

— Po rukam!

І підморгнула Олі.

Оля тут же внутрішньо наїжачилась, вишукуючи у тому жесті якийсь ворожий підтекст, але… його не було. Це був стовідсотково просто дружній вияв зацікавлення особою синової пасії — не більше того. Хоч Олі і не вірилось…

Потім ще трохи поговорили, і міс Дайєр картинним жестом вивела перед собою голографічну проекцію таймера…

— О, — зітхнула вона, — загулялась я з вами, дітоньки. Мушу негайно йти. Бувайте здорові.

Всміхнулась і коротко обняла Макса, а тоді Олю… І це були стовідсотково просто дружні обійми.

— Пишіть, — зітхнула вона і розчинилась у повітрі.

— Ти їй сподобалась, — задоволено констатував Макс.

— Що ти мелеш? — буркнула все ще наїжачена Оля. — Ми ж просто… Та з чого ти взяв??

— Якби ти їй не сподобалась, то вона б тобі прямо так і сказала, — упевнено вивів Макс.

І це була стовідсоткова правда.

І саме після от цього конекту Макс і виявив неабияке бажання познайомитись із Олиною ріднею. Оля спочатку досить недружньо відморозилась, про що пізніш пошкодувала. І, хоча він уже й боявся за це заводити мову, сама запропонувала якось злітати в Смоленськ на її найближчі канікули. Вона пояснила, що зараз її мама і вітчим живуть в Калькутті — обоє працюють там на Skytek, як і вона, зведені брат та сестра також там з ними — брат ще школяр, а сестра зовсім малеча… Але в Смоленську у них є квартира, власне — Олина квартира, вони віддали квартиру Олі, але навідуються туди коли-не-коли, можна домовитись.

Потім Макс необережно поцікавився можливістю зустрічі з її батьком і тут же осікся, зніяковів — втямив, що бовкнув зайвого. Але Оля тут же згладила ситуацію, якомога більш мило всміхнувшись і проговоривши:

— З татом доведеться почекати — до половини терміну йому навіть не дають побачень, лише один меседж на півроку… — вона знов якомога більш невимушено всміхнулась. — Йому недавно скинули термін, і взагалі-то половину його він уже відсидів, але тепер лічильник обнулився… типу того. За все навчання я сама з ним листувалась лише раз, — вона розвела руками.

— Лише раз?

— Один меседж — значить, ОДИН меседж. Узагалі. Йому є кому писати й без мене.

— Тобто… — Макс, здавалось, розгубився. — Кому?

Оля зітхнула, а тоді знов лагідно всміхнулась:

— Друзям. Коханий, давай не говорити про це в номері, окей?

— Чого? — він дійсно розгубився.

Оля поклала руки на стіл, а на руки голову, тоді підняла погляд і смішно тицьнула пальчиком в дрона, що саме подавав сніданок.

— Бо ваші дрони шпигують за вами, не знав? — шепнула.

Макс очманіло струснув головою і всівся коло неї.

— Ти знущаєшся? — спитав абсолютно щиро.

— Ні.

— У тебе параноя?

— Ні.

— Це НАШ готель.

— То й що?

— Як це що?

Оля знов зітхнула і приголубилась до нього, а тоді легенько поцілувала в вушко. І шепнула в те вушко:

— Окрім усього іншого, дрони запрограмовані шпигувати за постояльцями… і зливати всю інформацію в Optimum-System. Нас із тобою це взагалі-то не стосується, бо компромат на тебе все одно далі цього готелю не піде, а за мною як за криптографом Skytek вони шпигувати взагалі не мають права.

Макс відхилився і ошелешено вирячився.

А Оля обняла його і знов поцілувала в мочку вуха.

І знов зашепотіла:

— Але вони все одно шпигують. Лише з тою різницею, що їм самим заборонено розшифровувати записи з дронів цього номера — їх просто відправляють в безпекову службу Skytek Corporation нерозшифрованими.

1 ... 58 59 60 61 62 63 64 65 66 ... 178
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)