Знищення

І що ж утворилося? Що, на мою думку, утворилося? Я думала про це, як про скалку, можливо, довгу й товсту скалку, таку величезну, що вона увігналася глибоко в бік світу. Встромила себе в світ. І з цієї гігантської скалки виділяється безкінечна, можливо, несвідома потреба поглинати й уподібнювати. Поглинач і поглинений взаємодіють через каталізатор — написання слів, яке запускає рушій перетворення. Можливо, це створіння, які живуть в досконалому симбіозі з господарем та іншими істотами. Можливо, це «просто» машина. Але в будь-якому разі, якщо він розумний, цей розум надто відрізняється від нашого власного. З наших екосистем він створює новий світ, мета й процеси якого цілковито інакші, — він працює шляхом найвищої форми віддзеркалення, залишаючись прихованим у безліч різних способів і не поступаючись засадами власної інакшості, коли перетворюється на те, з чим стикається.

Я не знаю, як сюди потрапила ця скалка, з якого місця вона прийшла, на щастя, нещастя чи згідно промислу знайшла вона доглядача маяка і не відпустила його. Як довго вона переробляла його, перелаштовувала його, залишається загадкою. Не було нікого, хто б міг це побачити, жодного свідка, — аж поки тридцять років по тому біолог упіймала його погляд і спостерегла, чим він став насправді. Каталізатор. Іскра. Рушій. Піщинка, яка утворює перлину? Чи тільки мимовільний пасажир?

І коли його долю було визначено… уявіть експедиції — дванадцять, п’ятдесят, сто, неважливо скільки, — які виходять на контакт з цією сутністю чи сутностями й стають матеріалом для оновлення. Ці експедиції, які потрапляють сюди через якусь приховану точку входу в таємничій межі, точку входу, яка (можливо) віддзеркалюється туди з глибин Вежі. Уявіть ці експедиції, а потім усвідомте, що вони всі продовжують існувати в Нуль-зоні в якійсь формі, навіть у тих, які повернулися назад, особливо в тих, які повернулися назад, накладаючись один поверх іншого, спілкуючись у той спосіб, який було їм залишено. Уявіть, що це спілкування часом робить пейзаж страхітливим через самозакоханість нашого людського погляду, але це всього лише частина цього природного середовища. Я можу ніколи не дізнатися, що запустило створення двійників, але це й не важливо.