Гробниця
- Автор: Мосс Кейт
- Серия: Лангедокскіх трилогія #2
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0011-4
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Гробниця». Краткое содержание книги:
Можливо, вона хоче повідомити Мередіт надзвичайну таємницю, котра змінить все її подальше життя?
— У нашій бібліотеці багато перших видань та рідкісних при — мірників, — додала вона, — вони можуть зацікавити вас, Анатолю, а також добра збірка романів і першодруків «Ле Пті журналь», що можуть зацікавити тебе, Леоні. Будь ласка, можеш розпоряджатися цією збіркою, як своєю власною.
Час уже наближався до сьомої вечора. Сонце сховалося за високими каштанами, і тераса опинилася в затінку; тіні на галявині подовшали. Ізольда постукала срібним молоточком, що лежав поруч із нею на столі.
Маріета з’явилась негайно.
— Паскаль уже приніс багаж?
— Та вже давненько, мадамо.
— Добре. Леоні, я виділила тобі Жовту кімнату. Анатолю, а ви мешкатимете в Анжуйській кімнаті в передній частині будинку. Вона виходить на північ, але все одно — це прекрасна кімната.
Не сумніваюся, що мені буде там комфортно, — відповів він.
— Оскільки ми добре пополуднували та з огляду на те, що після виснажливої подорожі з Парижа ви сьогодні ляжете спати рано, я не стала спеціально організовувати вечерю. Якщо вам щось закортить поїсти, то будь ласка, почувайтеся вільно, дзвоніть, і вам принесуть усе, що ви забажаєте. Я маю звичку о дев’ятій вечора спускатись у вітальню, щоб хильнути чарчину-другу на сон прийдешній. Коли хочете, можете приєднуватись до мене. Я буду дуже рада.
— Дякую, — сказав Анатоль.
— І я дякую, — додала Леоні.
— Я хотів би прогулятися в парку в сутінках. Викурити цигарку. Як стосовно цього? — спитав Анатоль.
Леоні помітила, що в сірих очах Ізольди спалахнув недоброзичливий вогник, але враз погас.
— Не хочу нав’язувати власні думки, але пропоную вам відкласти своє дослідження маєтку до ранку. Скоро вже стемніє. Мені б не хотілося посилати за вами пошукову групу в перший же день вашого приїзду.
На мить усі замовкли. Потім, на подив Леоні, Анатоль, замість заперечувати проти такого обмеження своєї свободи, узяв руку Ізольди й підніс її до своїх вуст. Дуже правильно й дуже ввічливо.
Та все ж таки…
— Звісно, тітонько, як скажете, — промовив Анатоль. — Я — ваш відданий слуга.
РОЗДІЛ 25
Залишивши своїх брата й тітку, Леоні піднялася за Маріетою по сходах на другий поверх і пішла коридором, що тягнувся вздовж усього будинку. Перед тим як провести гостю до спальні, служниця зупинилась і показала їй, де розташовано вбиральню та прилеглу до неї ванну кімнату, у центрі якої стояла величезна мідна ванна.
— А ось і ваша Жовта кімната, мадемуазеле, — сказала Маріета, відступаючи вбік і пропускаючи Леоні всередину. — Гаряча вода є в умивальнику. Вам більше нічого не потрібно?
— Та ні, тут усе дуже гарно.
Служниця швидко вклонилась і пішла.
Леоні задоволено оглянула кімнату, у якій їй судилося прожити наступні чотири тижні. Це було добре умебльоване приміщення, зручне й приємне, вікна якого виходили на галявину з південного боку будинку. Одне вікно було відчинене, і знизу долітав легенький дзенькіт скла та порцеляни — то слуги прибирали зі столу.
Стіни були вкриті красивими шпалерами з рожевими й пурпуровими квітами в тон білизні та шторам, і це створювало враження світла й прозорості, попри темні відтінки меблів із червоного дерева. Ліжко — такого великого Леоні ніколи ще не доводилося бачити — воцарилося посеред кімнати, немов єгипетський баркас. Його переднє й заднє бильця, оздоблені прикрасами, були наполіровані й тьмяно виблискували. Біля ліжка стояв нічний столик із широкими ніжками, а на ньому — свіча в мідному канделябрі, склянка та глек із водою, накритий від мух вишитою білою серветкою. Там-таки стояла і її скринька з шитвом разом з альбомом для малювання та набором фарб і пензликів. Невеличкий дорожній мольберт був прихилений до столика.
Леоні пройшла через кімнату до високої шафи. Вона мала різьблену в єгипетському стилі поверхню, а в кожній половинці дверей були дзеркала, у яких відбивалася кімната. Леоні розчинила праві дверцята — при цьому на рейці тихенько заторохтіли вішалки — і поглянула на свої спідниці, вечірні сукні, халати й жакетки. Усі вони були розпаковані й розвішані акуратними рядами.
У великому комоді поблизу стінної шафи Леоні виявила свою спідню білизну та дрібніші предмети одягу — ліфчики, корсети, блузки й панчохи. Усі вони були дбайливо згорнуті й розкладені по великих і глибоких шухлядах, що пахли свіжою лавандою.