Гробниця

Величезне спасибі моїм друзям, а особливо — Роберту Даю, Люсінді Монтефьор, Кейт і Бобу Кінгстонам, Пітерові Клейтону, Сарі Мансель, Тіму Буку, Кет і Пету О’Генлонам, Бобу та Марії Пулі, Полу Арно, Лідії Конвей, Аманді Росс, Тессі Росс, Камілі Шемсі та Рейчел Голмс. Особливо воліла б відзначити дослідницьку групу з Рен-ле-Бена: Марію Рейт, Джона Еванса та Річарда Бріджеса, яким довелося провести в отій піцерії більше часу, аніж їм хотілося!

А понад усе — любов і вдячність моїй родині, надто ж моїм фантастичним батькам, Річарду та Барбарі Мосс, а також моїй свекрусі Роузі Тернер, котра дбає про те, щоб усе було гаразд і як слід.

Наша донька Марта завжди повна ентузіазму й оптимізму; завжди допомагає й ніколи не сумнівається в тому, що книжка буде закінчена вчасно й матиме успіх. Син Фелікс місяцями ходив серед пагорбів Суссексу, вигадуючи нові ідеї та сюжетні повороти. Він запропонував чимало проникливих ідей як редактор, і без його внеску «Зруйнована гробниця» була б зовсім іншою.

І, насамкінець, як і завжди, Греґ. Його кохання й вірність, а також забезпечення геть усім — від редакторських і загальних порад до поновлення бази даних і запасів харчів — залишили свій неповторний відбиток на моїй праці. Як завше.

Pas a pas… на кожному кроці шляху.