Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Ще одна проблема пов’язана з тим, що в ст. 58 Конституції йдеться про порядок доведення до відома населення не тільки законів, а й інших нормативно-правових актів, що визначають права і обов’язки громадян, у той час як відповідно до ст. 92 Конституції права людини і громадянина визначаються виключно законами.
Тут міститься цілий клубок колізій, вирішення яких без використання належного методологічного інструментарію перетворює правотлумачну діяльність у діяльність сільського товарознавця, який єдино за допомогою органів почуття (органоліптично) визначає якість товарів, отриманих від постачальників. Використання методологічного інструментарію має бути наступним і дає такі результати.
За допомогою висновку ступеню із п. 1 частини першої ст. 92 Конституції виявляється правова норма, згідно якої, якщо права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина визначаються законами, то Конституцією вони можуть визначатись тим більше. У такий спосіб усувається суперечність між п. 1 частини першої ст. 92 Конституції і численними положеннями Конституції України, якими встановлюються права, свободи і обов’язки людини і громадянина, а претензії народних депутатів на парламентський суверенітет виявляються такими, що суперечать Конституції.
Із ст. 58 Конституції, що визначає порядок доведення до відома населення не тільки законів, а й інших нормативно-правових актів, що визначають права і обов’язки громадян, за допомогою висновку від наступного правового явища (оприлюднення нормативно-правових актів, що визначають права і обов’язки громадян) до попереднього виявляється правова норма, яка логічно закріплена в цьому положенні і згідно якої такі нормативно-правові акти, що не є законами, але визначають права і обов’язки громадян, можуть бути.
Із п. 1 частини першої ст. 92 Конституції України за допомогою висновку від протилежного виявляється логічно закріплена в цьому законодавчому положенні правова норма, відповідно до якої іншими нормативно-правовими актами, ніж закони, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина визначатись не можуть. Ця правова норма виявлена за допомогою висновку від протилежного із нормативного положення, що містить слово виключно. Відтак вона здатна до конкуренції тією ж мірою, що і текстуально закріплені правові норми. Таку ж здатність до конкуренції мають і правові норми, що виявляються за допомогою висновків від наступного правового явища до попереднього і навпаки. Це стосується і правової норми, що логічно закріплена в ст. 58 Конституції. Отже, у даному випадку існує колізія між двома правовими нормами, що мають однакову юридичну силу; (що виключає застосування правила про порядок вирішення ієрархічних колізій у законодавстві), однакову сферу дії (що виключає застосування для вирішення колізії правила про перевагу спеціальної правової норми), однакову здатність конкурувати при правозастосуванні. Диспозиції правових норм, про які йдеться, є несумісними. Логічних засобів вирішення таких колізій не існує. Вони повинні вирішуватись за допомогою принципу верховенства права, зокрема ст. 3 Конституції, що визначає спрямованість діяльності держави. Отже, права і свободи людини і громадянина, обов’язки громадянина можуть визначатись і законами, і підзаконними актами. Автори цього видання запрошують тих науковців, які заперечують конструктивність використання методологічних засобів при тлумаченні нормативно-правових актів, до дискусії про засоби вирішення колізій між конституційними положеннями, які вище згадувались.