Людина, що знайшла своє обличчя
- Автор: Бєляєв Олександр Романович
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Молодь
- Переводчик: Григорий Г. Кулинич
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Людина, що знайшла своє обличчя». Краткое содержание книги:
З самого початку він робив ставку на пацієнтів-мільйонерів. І, влаштовуючи свою лікарню-санаторій, Цорн переслідував дві цілі: по-перше, його багаті пацієнти повинні були знайти тут комфорт і розкіш, до яких вони звикли; по-друге, саме оточення, благодатний каліфорнійський клімат разом з майстерністю садоводів повинні сприяти лікуванню. Кожен пацієнт одержував окремий котедж або віллу — залежно від капіталів — з повним штатом слуг і чудовими поварами. Пацієнти повинні були якнайменше відчувати лікувальний режим. Щоправда, кожного нового пацієнта Цорн старанно обслідував, але, призначивши потім лікування, він мало турбував їх, запрошуючи до свого кабінету щонайбільше раз у три дні. Лікування полягало в прийманні пілюль — за цим стежила спеціально приставлена до кожного пацієнта сестра — та внутрівенному вливанні, яке робили асистенти. Ці процедури забирали всього кілька хвилин на день. Рештою часу пацієнти розпоряджалися зовсім вільно, читали, каталися на човнах, їздили верхи, грали в лаун-теніс, увечері слухали хороший симфонічний концерт, відвідували дансінг чи кіно.
Таке було підприємство Цорна, куди приїхав Тоніо.
НОВИЙ ПАЦІЄНТ
Поява Престо в конторі, як і скрізь, викликала сенсацію. Почувся сміх. Звідусіль виглядали цікаві, усміхнені обличчя.
Дівчина в білому халаті густо почервоніла, стримуючи сміх, який уже душив її, підступаючи до горла. Вона одержала чек на велику суму, яка складала ціле багатство, і дуже швидко закінчила всі формальності.
Престо була відведена одна з найкращих вілл.
Тоніо не знав, яка буря зчинилася в конторі, коли він вийшов… Робота припинилася. Всі службовці посхоплювались із своїх місць і збуджено почали обговорювати незвичайну подію. Тоніо Престо, незрівнянний, неповторний виродок, улюблений герой екрана, вирішив змінити свій зовнішній вигляд! Це скидалося на святотатство. Люди вже не сміялися. Вони були здивовані, вражені, обурені. Америка, весь світ, що відвідував кіно, ще не знав, яке нещастя насувається на нього. Позбавити мільйони глядачів улюбленого героя екрана! Це злочин! Престо не має права робити це! Він належить усім! Конторниця, що приймала Престо, одна з його незліченних поклонниць, зайшлася істерикою, ніби вона власними руками підписала смертний вирок. Молодий рахівник виголосив справжню промову. Він пропонував розіслати в редакції всіх великих газет телеграми, що сповістили б про безумний намір Престо, підняти на ноги всю американську громадськість, запобігти, поки не пізно, страшному нещастю. Багато хто підтримав пропозицію рахівника.
Це було схоже на бунт. Тільки старий бухгалтер охолодив запал. Він нагадав про службовий обов’язок.
— Ми не маємо права розголошувати, що діється в установі, де ми працюємо, — сказав бухгалтер. — Це може завдати докторові Цорну моральної і матеріальної шкоди. І Цорн буде правий, якщо звільнить недисциплінованих службовців і навіть віддасть їх до суду і стягне збитки. Адже Цорн рискує втратити великий гонорар. Крім того, Престо такий же хворий, як і інші пацієнти, що звертаються до Цорна. Він має право лікуватись, і ніхто не може в цьому перешкодити йому.