Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
«І якого чорта я сюди забрався?»- спитав він себе самого, продираючи очі, заліплені гноєм.
Тут йому довелося сховатися за скирту соломи від гурту якихось людей, що йшли з замку. (Ви знаєте, що то були за люди.) Потім принц піднявся сходами і подзвонив. У дверях з'явилася Полуничка.
- Графині не приймають жебраків,- сказала вона і замкнула двері в нього перед носом.
- Та який я жебрак?! Я - принц, я - правитель! Полуничка співчутливо глянула на нього:
- Бідолаха,- зітхнула вона,- ви, мабуть, збожеволіли від злиднів.
- Які злидні?! Я багатий, багатющий!
- Подивитися на вас, то цього не скажеш,- похитала головою Полуничка.
- Ну, досить базікати! Піди і скажи про мене графиням!
- Що тут сталося?- втрутився синьйор Петрушка, який саме вийшов на поріг, щоб висякати носа.
- Та ось цей жебрак запевняє, ніби він - принц. Синьйор Петрушка з першого погляду впізнав принца.
- Я навмисне перевдягся, щоб ближче узнати життя населення мого краю,- заявив принц Лимон. Йому було соромно за свій незвичайний вигляд.
- Прошу, прошу завітати, ваша світлосте! - лопотів Петрушка, вклоняючись до самої землі.
Принц' увійшов до замку. В дверях він тільки грізно бликнув на Полуничку.
Графині на всі лади вихваляли принца за його піклування про людей.
- Чого тільки вам не довелося знести!
- Заради народу я готовий на все,- збрехав принц, нітрохи не почервонівши, бо відомо, що лимони ніколи не червоніють.
- Які ж у вашої світлості враження про життя на-Роду?
- Народ щасливий і спокійний,- заявив принц,- ніде не бачив я щасливішого народу! [153]
Він і не знав, що сказав щиру правду: скинувши принда, народ справді став щасливий.
- Чи не потрібні вашій світлості коні, щоб повернутися до столиці?- запитав Помідор принца.
- Ні, ні!- швидко відказав той.- Я почекаю, поки вщухне буря.
- Насмілюся найпокірніше зауважити,- сказав здивований Помідор,- що буря вже минула і знов сяє сонце.
- Ви насмілюєтеся мені перечити!- гримнув на нього принц і тупнув ногою.
- Я теж не розумію вашого зухвальства,- докірливо додав барон Апельсин.- Якщо їх світлість кажуть - буря, то так воно й є.
І всі присутні почали одностайно лаяти погоду.
- Яка жахлива погода!:- сказала графиня Старша, виглядаючи через вікно в парк, де на квітках сяяли під сонцем каплі недавнього дощу.
- Яка жахлива злива! Погляньте, який дощ періщить!- додала графиня Менша, дивлячись, як із-за хмари сяє сонце і виблискує в басейні з золотими рибками.
- О, чуєте, як гуркоче грім?- сказав герцог Мандарин і затулив вуха пальцями, ніби дуже злякався.
- Полуничко!- гукнула графиня Старша. В неї майнула щаслива думка.- Біжи мерщій позачиняй усі віконниці!
Полуничка позачиняла всі віконниці, і в салоні відразу стало зовсім темно.
Принесли запалені свічки. Синьйора графиня Менша зітхнула:
- Яка жахлива ніч!
- Мені страшно...- щиро признався принц Лимон. Щоб його підбадьорити, усі присутні теж почали тремтіти, мов у лихоманці.
Тоді синьйор Помідор прокрався до вікна, тихо відхилив віконницю і насмілився покірно зауважити:
- Мені здається, що буря вже минула.
- Ні, ні, не минула!- закричав принц і побачив сонячний промінь, який переможно прорвався до салону.
Помідор поквапливо зачинив віконницю і підтвердив, що дощ ллє й далі, мов із відра. [154]
- Ваша світлосте, чи не бажаєте ви закусити,- насмілився подати голос барон Апельсин, Йому не терпілося швидше сісти за стіл.
Але принц не схотів закушувати.
- Така погода відбиває апетит,- відказав він.
Барон не розумів, що спільного може бути між апетитом і погодою. Але всі згодилися з думкою принца, що погана погода позбавляє людей апетиту, і Апельсин теж заявив:
- Я тільки так сказав, ваша світлість. Від цієї грози в мене самого так стиснуло горло, що я не зміг би макової росинки проковтнути.
Насправді, він залюбки ум'яв би два-три стільці, не те що вечерю. Але він не насмілювався перечити принцові.
Нарешті, стомлений хвилюваннями цього дня, принц заснув у кріслі. Його вкрили ковдрою, а самі пішли вечеряти.