Маха гола

Реновалес вийшов у центральну галерею, щоб помилуватися картинами ще одного художника, якого глибоко шанував. На обох стінах тут висіли довгими рядами полотна ГойїГойя-і-Лусьєнтес, Франсіско Хосе де (1746—1828) — славетний іспанський живописець і гравер. Повнота життєсприймання, гострота і сила реалістичного розкриття образу найяскравіше виявилися в численних портретах Гойї.. З одного боку — портрети королів звироднілої бурбонської династії, голови монархів або принців, у величезних білих перуках; жіночі голівки з колючими очима, безкровними обличчями та високими зачісками у формі вежі. Обидва знамениті художники жили в часи морального занепаду династій. У залі великого дона Дієго королі були схожі на елегантних ченцівВеласкес, як придворний художник, створив цілу галерею портретів членів королівської сім’ї. Виконані за традиціями іспанського парадного портрета, стримані за колоритом, ці картини, проте, сповнені життя. — тендітні, худі, біляві, з мертвотно блідим обличчям і випнутим підборіддям; їхні очі світилися палким бажанням спасти душу і водночас сумнівом, що це їм удасться. Тут, на стіні галереї, монархи були гладкі, заплилі жиромпортретна творчість Гойї нерідко сповнена викривального пафосу й спрямована проти пороків панівного класу. Яскравим прикладом може служити груповий «Портрет сім’ї Карла IV» (1800, Прадо, Мадрид), найвиразніший своїм критицизмом у європейському живописі цього періоду.; величезний, важкий і неймовірно видовжений ніс, здавалося, стримить із самого мозку, паралізуючи всяку здатність мислити; відвисла нижня губа товста і хтива; безвиразні, як у вола, очі світяться млявою байдужістю й тупим гонором. Австріяки — усі нервові, неспокійні, збуджені майже до божевілля і якісь неприкаяні, верхи на баских конях, завжди на тлі похмурих краєвидів, замкнутих засніженими гребенями Гвадаррамських гір, сумними, холодними й закрижанілими, мов національна душа; Бурбони — усі статечні й гладкі, з важкими черевами і товстелезними литками, заклопотані лише думками про завтрашнє полювання або домашню інтригу, яка вносить нелад у їхню родину, сліпі й глухі до ураганів, що шаленіють за Піренеями. Одні — оточені юрмами дурнів із тваринячими мордами, похмурими судовиками, інфантами з дитячим личком у довжелезних, мов шати весталокВесталки — в давньоримській міфології жриці богині Вести, покровительки домашнього вогнища. Мали служити богині тридцять років, не беручи шлюбу., спідницях; другі — завжди в колі веселих і безтурботних людей, схожих на паяців, розцвічених яскравими барвами, у червоних плащах, у шовкових мереживних мантильях з високим гребенем на голові або чоловічою сіточкою для волосся. То була порода людей, що бавили час у веселих прогулянках по Каналу та всіляких екзотичних розвагах і були в душі героями, самі про те не здогадуючись. Сотні років вони жили, як діти, та відразу стали дорослими, коли, мов грім з ясного неба, в їхню країну вдерлися загарбникипід приводом війни з Португалією наполеонівські війська у 1807 р. окупували північні райони Іспанії. Невдовзі армія маршала Мюрата розпочала наступ на Мадрид. Французька інтервенція викликала в Іспанії визвольну війну і послужила поштовхом до революції., І великий художник, який стільки років малював цей народ чепурунів та веселих мах у всій його наївній безтурботності, строкатим і барвистим, мов оперетковий хор, став зображувати на полотнах, як той самий махо з кинджалом у руці з мавпячою спритністю нападає на мамелюківМамелюки — турецько-єгипетська кіннота, частини якої після поразки під час наполеонівського походу в Єгипет перейшли до французької армії і воювали в її складі., і ці страшні єгипетські кентаври, продимлені в сотнях битв, падають під його ударами, або як він помирає під кулями завойовниківйдеться про картину Гойї «Розстріл повстанців у ніч на 3 травня 1808 р. на пустирі Монклоа». Перше збройне повстання народних мас проти французьких загарбників розпочалося в Мадриді 2 травня 1808 року. на похмурих пустирищах Монклоапівнічна околиця Мадрида. В Монклоа перебував штаб маршала Мюрата, там було розстріляно багато іспанських патріотів-повстанців., тьмяно освітлених ліхтарями.