Темна вода

— Таке трапляється на рибалці. Нещасний випадок.

— Правильно. Родині від цього не легше, але ж криміналу справді нема. Тільки через тиждень в тих же місцях другий рибалка зникає. Цього швидше знаходять, а човен раніше виплив, просто до пляжу його рано піднесло течією. Перекинутий догори дном. Човен не новий. У того, першого чоловіка не човник, кажуть, був — ляля. Новенький, друзі на день народження подарували. Це вам така деталь.

— Ви до того ведете, що новий човен міг хтось знайти і не віддати?

— Давайте не будемо зараз розпорошувати увагу. Маємо два нещасних випадки за два тижні. Причому — приблизно в одному і тому самому місці. Обидві жертви не повернулися з рибної ловлі. Вже поповзли погані чутки. Минає вісім днів — знову потопленик. Цього разу рибалка з місцевих, козубський дядько. Теж любив завжди на тихій річці рибки половити. Так само знайшли вниз по течії. Правда, човен у нього дерев’яний, старий, на березі валявся. Вудки — поруч. І останній випадок — тиждень тому з рибалки не повернувся ще один чоловік із Козубів. Жінка на базар поїхала, повернулася — нікого вдома нема. Нічого поганого не подумала, знала — чоловік по рибу зібрався. Коли ночувати не прийшов — зірвалася і до дільничного побігла. Бо після трьох нещасних випадків відмовляла свого рибалку в ті місця плавати, тільки він не особливо її слухав. Дільничний теж уже знав про те прокляте місце, подзвонив у район. Спочатку його послали, потім опергрупу прислали і заодно — рятувальників із підрозділу МНС. Під ранок тіло виловили — заплуталося в корчах на мілині акурат під самими Козубами, там Десна крутий поворот робить.

— Ви, бачу, знаєте досить багато подробиць, яких цивільній людині не положено знати.

— Цілком справедливе зауваження. Але почалися якісь дивні розмови про прокляте місце. Люди почали боятися. На черговий заїзд багато хто відмовився, довелося повертати гроші. Мені доповіли, що люди навіть у воду заходять із острахом.

— А чого ж страшного на пляжі? Ніхто не тоне наче за дивних обставин...

— Ось-ось, тепер почнемо про дивні обставини. Тільки спочатку я коротеньку історію розкажу. Один мій приятель-бізнесмен купив собі невеличкий старий готель у Криму. Відремонтував, зробив там майже Європу, ціни поставив максимально помірні. Почали до нього люди з грішми приїздити, серед них — банкіри, народні депутати, артисти. В тому числі — російські „зірки”. Рік він так протримався, а потім наче хто поробив: почалися крадіжки в номерах, постояльці їжею з готельного ресторанчику труяться, коротше — нажив собі готель дурної слави. Так десь пару місяців тривало, і раптом на гарячому ловлять одну покоївку. Номери обчищала, зараза. Буквально через пару днів хлопця на кухні зацапали — якоїсь гидоти в перші страви підсипав. Причому обидва особливо не ховалися. Таке враження, ніби вони самі хотіли, щоб їх зловили. Хто і як про це пронюхав — не знаю, тільки преса і телебачення наче сказилися. Інформація сенсаційна: працівники елітного готелю обкрадають і труять жильців. Куди далі працювати з такою репутацією? Знаєте, що ще прикро? Надовго посадити обох не вдалося. Знайшовся в кожного спритний адвокат, отримали винуватці по мінімуму. А мій приятель виходу іншого не бачив, як продати справу. Причому — за половину ціни. Фактично він тоді розорився...