П'ята Саллі
- Автор: Киз Дэниел
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3911-1, 978-617-12-4142-8, 978-617-12-4143-5
- Переводчик: Володимир Куч
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «П'ята Саллі». Краткое содержание книги:
— Я знаю, — сказала вона, раптом підстрибнувши. — Влаштуємо чаювання, як ми це робили, коли ви ще були моїми маленькими ляльками.
Вона пішла на кухню і повернулася з красивими чашками та срібним сервізом — весільним подарунком, який вона залишила собі. Саллі поставила чотири чашки на маленькому столику в центрі кімнати, й доки закипала вода, розпечатала коробку мигдального печива та акуратно виклала його на тарілці. Вона ніколи не купувала мигдального печива, але час від часу знаходила коробки з ним у буфеті. Одна з її особистостей, мабуть, полюбляє його.
Пищання з кухні налякало її, й Саллі аж подих перехопило, доки вона не зрозуміла, що то свистить чайник. Вона знову підскочила, приготувала чайничок із заваркою та поставила його біля печива.
— Будь ласка, прийдіть, — молила вона, по черзі заглядаючи в кожне дзеркало. — Я знаю, що мені не можна вас самій викликати, але я більше не витримую. Якщо хоча б одна не прийде зі мною поговорити, я вистрибну з вікна.
Я знала, вона блефує. Саллі б ніколи не порушила обіцянку, яку дала Роджеру. Але я також дала слово, що захищатиму її. Мабуть, я могла б просто відключити її та взяти контроль на себе, але мені так остогидла її дитяча поведінка, що я вирішила ще й насварити її.
— Це ідіотизм, — відрізала я. — Ти знаєш, що тобі сказав Роджер. Якого біса ти це робиш?
Саллі помітила моє зображення в лівому дзеркалі та одразу ж впізнала.
— Ой, Деррі, вибач, будь ласка. Я вже не витримувала. У мене голова ледь не вибухнула, я мусила побачити, чи це все насправді, чи можу я зробити це самотужки.
Збентеження в голосі вона приховати не змогла.
— Охолонь, — сказала я. — Чого ти хочеш?
— Я просто хотіла ще раз зі всіма вами побачитися, поговорити. Впевнитися, що ми будемо друзями та працюватимемо разом.
— Ну, щодо цього не знаю.
— Будь ласка, Деррі, не відмовляй мені. — Її очі забігали кімнатою. — Хочеш чашечку чаю?
— Так. Я вже давно його не пила. Коли ти нас востаннє запрошувала на чаювання, чашки та блюдця були з іграшкового алюмінієвого набору. За чай слугувала вода, а печиво було уявним.
— Це справжній чай, — запевнила мене Саллі, — а ось масляне печиво з мигдалем.
— Я знаю, — сказала я, — моє улюблене.
— То це ти його весь час купувала, — сказала вона. — Бачиш, я й не знала. Для мене важливо знати такі речі.
— Для чого?
— Щоб ми ставали ближчими одна з одною і краще підготувалися до злиття.
— Якщо злиття ще взагалі відбудеться, — сказала я.
Вона уважно розглядала мене в дзеркалі, міркуючи над тим, що треба бути обережною зі мною, бо з того, що розповів Роджер, вона знала, що я єдина була при свідомості, коли вона та всі інші відключалися, й без мене ми не вилікуємося. Вона мусила завоювати мою прихильність.
— Ти забуваєш: я знаю, про що ти думаєш, Саллі.
Вона була вражена.
— Звичайно, я забула. Вибач. Я не хотіла…
— Тобі не вдасться просто мене використати чи обдурити, Саллі. Можливо, терапія дає тобі переваги, тому що зараз ти нас емоційно прийняла й можеш спілкуватися з іншими. Але я знаю твої думки і, крім того, тільки я знаю всіх інших та можу контактувати з ними. Тому розставимо всі крапки над «і».
Відчуваючи мій погляд на собі, Саллі обачно зосередилася на своїй чашці чаю. Вона не хотіла мене образити. Не зараз.
— Ти навмисно відключаєш свідомість, щоб не впустити мене, — сказала я їй. — Так не піде. Ти маєш дати мені все бачити та чути. Якщо тобі потрібна моя допомога, я мушу стати твоїм повноправним партнером.
Вона глянула мені в очі.
— Що ти маєш на увазі, яким повноправним партнером?
Я не планувала цього казати. Це просто прийшло мені в голову, і я вирішила, як сказала б Белла, підіграти.
— Домовимося так, — сказала я. — Я допоможу тобі позбутися інших. І ми домовимося про дует. Одна голова добре, а дві — краще. Чаюватимемо вдвох.
— Тоді ми все одно залишимося подвійною особистістю. Як Джекіл та Гайд.
— Не зовсім. Більше нагадує Попелюшку: от її хрещена-фея змахує своєю паличкою — вона враз вже одягнута в сукню та готова танцювати на балу з принцом. Ми поділимо наш час, ти — до півночі, я — після, й будемо вільними, як пташка на двох крилах, літатимемо, куди нам захочеться. Зможемо подорожувати світом — побачимо Лондон, Рим, Париж. Влаштуємо собі бал.
— Але доктор Еш сказав…
— Він сказав, що ми особливі. Поглянемо правді у вічі: якби не я, він би й на секунду тобою не зацікавився. Ти б лишилася гнити в якійсь затхлій палаті. Тому я заслуговую на свою частку щастя. Я також хочу жити та бути справжньою людиною.